РОЛЬ СІМ'Ї У ФІЗИЧНОМУ ВИХОВАННІ ДІТЕЙ

         Важливу роль у фізичному вихованні дітей відіграє сім'я. Категорично і однозначно визначав роль батьків у вихованні дітей Ж. Руссо. Він вважав, що той, хто не може виховувати дітей, не повинен їх мати, і ні бідність, ні робота, ні повага людей не позбавляють батьків від обов'язку виховувати самому своїх дітей, а Котляревський у поемі "Енеїда" гнівно засуджував тих батьків, які хибно виховували своїх дітей:

Батьки, які синів не вчили,

А гладили по головах,

І тільки знай, що їх хвалили,

Кипіли в нафті в казанах.              

           Батьки - найперші вихователі. Час повернути дітей сім'ям і сім'ї дітям, час припинити конфронтації між школою і сім'єю. Батьки повинні відповідати перед власною совістю, народом, державою за виховання власних дітей. Колись так і було. Сім'я - це народ, нація в мініатюрі. Від рівня її культури залежить і рівень культури, вихованості дітей. Саме тут формуються людяність, духовність, гідність, а також культ матері і батька, бабусі і дідуся, культ роду і народу.

Невипадково народна педагогіка надає першорядного значення виховному клімату сім'ї як основному чиннику формування особистості. "Нащо клад, коли в сім'ї лад", - кажуть у народі, а цей вислів несе в собі глибокий педагогічний зміст. Часто можна чути і таке: добра та сім'я, де виростають добрі діти. Цим підкреслюється та особлива роль, яку відіграє у вихованні дітей загальний клімат сім'ї, її настрої, звичаї, спрямованість.

           Чітко визначився в народній педагогіці такий могутній чинник формування особистості, як виховання прикладом: "Бурчання наскучить, приклад научить", "Добрий приклад кращий за сто слів", "Приклад кращий за правило". У цих висловлюваннях розкривається схильність дитини наслідувати старших брата чи сестру, матір чи батька, сильнішого чи розумнішого товариша та народна виховна практика наслідування за принципом "роби так, як я".

          Першими вчителями маленької дитини стають її батьки, але часто процес навчання розпочинається раніше, ніж вони встигають усвідомити цей факт. Діти засвоюють спосіб життя батьків, у сім'ї закладаються основи багатьох умінь, навичок і звичок, виробляються оціночні судження та визначається життєва позиція підростаючого покоління. Це певною мірою стосується і ставлення до фізичної культури, до активного використання її засобів у побуті - для зміцнення здоров'я, всебічного розвитку і змістовної організації дозвілля. Аналізуючи ступені освітньо-виховної системи, першим завданням дошкільного виховання є фізичний розвиток дитини. Природною вихователькою малої дитини є мати. Найкращі наслідки у вихованні дітей дошкільного віку може дати співпраця родини і дитячого садочка. Це дозволяє дотриматись єдності у напрямах і методах виховання. Такий зв'язок мусить існувати і між школою та родинами.

         На жаль, за даними найоптимістичніших наукових досліджень, сьогодні фізичним вихованням дітей цікавиться не більше 20% батьків. Вихователі повинні прагнути зробити батьків кожної дитини прихильниками фізичної культури, а отже, своїми спільниками. Для успішного залучення всіх дітей до занять фізичними вправами необхідно, передусім, переконати батьків в оздоровчій ролі фізичної культури, показати їм, що в коло завдань фізичного виховання входить і формування звички до праці, зокрема навчальної.

        Мати не вчить свою дитину техніки стрибка, але її виховний вплив не припиняється і тоді, коли дитина сидить за обідом, грається або відпочиває. Робота над поставою, культурою поз і манер (хода, жестикуляція, міміка) відбувається паралельно з навчанням дітей спілкуватися з людьми, з повагою ставитися до них. Особлива роль жінці-матері у фізичному вихованні дітей відводиться Оксаною Суховерською: "Через жінку можна оздоровити цілий народ. Жінка й мати може привести на світ здорове покоління, як вихователька - може покерувати дальшим здоров'ям дітей та впоїти в них переконання, що здоров'я - це скарб, що є власністю не лише даної одиниці, але цілого народу". (Суховерська О. Роль жінки у фізичному вихованні // Українське юнацтво. - Л.-1933. - Ч. 6. - С.12). Отже, замінити сімейне виховання неспроможна жодна інституція. Сім'я завжди була й залишається природним середовищем первинної соціалізації дитини.

         Більшість батьків, на жаль, ставлять під сумнів цінність занять фізичними вправами, а отже, і доцільність витрачання часу на цей вид діяльності.

Зокрема, про те, як будувати мости, вести математичні розрахунки, говорити важко: розмова згасає через недостатність знань. Спорт, на думку цих батьків, справа Інша. У ньому "розуміються" всі. І починаються балачки про сутність спорту, хоча без глибокого знання проблеми. Люди точно не знають, але щось чули, щось читали, щось бачили. Цих "щось" ніби-то достатньо, щоби мати власний погляд і нав'язувати її іншим. Тому педагогічний колектив повинен постійно піклуватися про організацію систематичної та планомірної просвітницької роботи з батьками.

Функції батьків в організації фізичного виховання дітей можна згрупувати таким чином:

·  створення необхідних матеріально-технічних умов для занять удома;

·  контроль і сприяння дотриманню дітьми режиму дня, правил особистої гігієни, загартування, виконанню ранкової гімнастики і домашніх завдань;

·  особиста участь у змаганнях сімейних команд, днях здоров'я, спортивно-художніх вечорах, фізкультурно-художніх святах, іграх, розвагах, прогулянках;

·  організація змагань та ігор на дитячих майданчиках за місцем проживання і в школі;

·  виконання обов'язків громадських тренерів і суддів.

Отже, успішне розв'язання завдань фізичного виховання дітей можливе лише за умови спільних, погоджених дій дошкільного закладу і сім'ї (при цьому сім'я - це не тільки батько й мати, а й дідусь і бабуся, брат і сестра).

Оздоровлення і загартування дітей, формування постави, розвиток рухових і виховання моральних та вольових якостей засобами фізичної культури здійснюють дитячий садок і сім'я разом. Щодо формування у дітей звички розумно проводити дозвілля, гігієнічних навичок, тут головну роль відіграє сім'я. Умовний розподіл обов'язків свідчить про те, що ані дитсадок без сім'ї, ані сама сім'я без дитсадка не зможуть успішно гартувати молоде покоління.

Порушення постави

          Порушення постави в дітей – небезпечна хвороба. Викривлення легко можуть помітити батьки на початковій стадії, якщо уважно стежитимуть за цим, щомісяця оглядаючи дитину в положенні стоячи в максимально розслабленому стані.

          Огляд здійснюють біля стіни, на яку закріплено аркуш паперу з горизонтальними лініями. На фоні ліній краще виявити асиметрію. Оглядають дитину з різних боків, тому що деякі недоліки видно лише у відповідних позах. Наприклад, сколіоз легше побачити, коли дитина нахиляється вперед.

          Під час огляду необхідно звернути увагу на рівень і симетричність розміщення лопаток, трикутників на рівні талії – проміжок між боковою площиною тулуба й опущеними донизу руками. Оглядаючи грудну клітку, зверніть увагу на окремо випнуті ребра, на форму грудної клітки, кругоподібні лопатки, що стирчать, круглу спину (сутулість), опущену голову, зміщення грудної клітки вперед, опуклий живіт (пласка спина) тощо.

          Відхилення, за якими можна запідозрити викривлення хребта, – це асиметрія лопаток та плечей, опущення одного плеча або однієї лопатки, м’язовий вузлик уздовж хребта на одному боці хребта, різна довжина ніг. За найменшої підозри порушення постави необхідно звернутися до спеціаліста.

                                Профілактика порушень постави у дітей

          Повноцінно харчуватися, щоб зростаючому організмові вистачало калорій, мінеральних речовин, мікро-і макроелементів, вітамінів і всього іншого, що міститься у здоровій їжі.

          Спати на рівному ліжку з жорстокою підставою і м’яким матрацом, з невисокою, бажано спеціальною ортопедичною подушкою. Тоді нормальні фізіологічні вигини хребта будуть зберігатися і під час сну. Привчіть дитину спати на спині або на боці, а не на животі або скрутившись «калачиком».

          Одягайте дітей відповідно до їхнього фізичного розвитку. Ніколи не купуйте одяг «на виріст».

          Дитині необхідно побільше рухатися і хоча б по 20-30 хвилин у день займатися фізкультурою.

          Спортивні гуртки – це прекрасно, але вид спорту і інтенсивність навантажень слід підбирати у відповідності зі станом здоров’я. Найменш небезпечні і найбільш корисні для хребта – плавання, танці, лижі, ковзани, художня гімнастика та інше. Приймають у ці секції дітей з 5 - 6 річного віку.

Значення ранкової гімнастики

Гімнастика, фізичні вправи,

Ходьба повинні міцно ввійти

В повсякденний побут кожного,

Хто хоче зберегти працездатність,

здоров’я, повноцінне і радісне

           ЖИТТЯ

Гіпократ

     Вправи комплексів ранкової гімнастики позитивно впливають на всі фізіологічні процеси організму ( дихання, кровообіг, нервову систему, тощо), сприяють формуванню правильної постави і профілактиці плоскостопості.

    У поєднанні з іншими видами фізичної культури (рухливими іграми, основними рухами, спортивними вправами) ранкова гімнастика доповнює всебічний фізичний розвиток дітей, виховує в них моральні та вольові риси характеру ( дисциплінованість, наполегливість, колективізм та ін. ).

    Щоденне виконання ранкової гімнастики мобілізує й організовує дитину, приводить її організм у  відповідний робочий стан, сприяє прищепленню необхідних гігієнічних навичок, привчає до регулярних занять фізичною культурою.

 Вихователем Гладкі В.В, узагальнений досвід роботи на тему:

«Організація фізкультурно-оздоровчої роботи».

500