“Конфлікти – це норма життя.

Коли вам здається, що у вашому житті

 немає конфліктів, перевірте чи є у вас пульс”.

Ч.Ліксон

Історія виникнення конфлікту.

         Люди здавна мріяли про таке суспільство, в якому припиняться всякі чвари і утвердиться вічний мир. Але замість цього вони знову і знову опинялися в стані війни всіх проти всіх. Все ж таки надія на можливість приборкання руйнівної стихії загальної ненависті не вмирала.

Знання про конфлікти мають багатовікову  історію. Перші концепції конфліктів з'явилися ще на межі  XIX - XX ст.

Confliktus -  в перекладі з латинської  “зіткнення”.

Енциклопедичний словник розкриває конфлікт  через “зіткнення суперечливих прагнень, інтересів, відчуттів, поглядів. Вирішення конфлікту веде до розв'язки”.

         Конфлікти часто виникають на фоні критичних ситуацій під час яких людина найбільш знервована та вразлива. Критичних ситуацій буває чотири:

1.Стрес (від англійського stress – напруження) – неспецифічна реакція організму на ситуацію, що вимагає більшої або меншої функціональної перебудови організму, відповідного пристосування.

2.Фрустрація (від латинського Frustration – омана, марне очікування, розлад) – стан, що спричиняється наявністю суттєвої вмотивованості у досягненні мети (задовольнити потребу) і перешкоди, що заважає цьому досягненню.

3.Криза (від грецького krisis – рішення, повторний пункт) - характеризує стан, що породжується проблемною, якої людина не може позбутися, яку не швидко і звичним способом вирішити (смерть близької людини, важке захворювання, зміна зовнішності, статусу).

4.Конфлікт як вид критичних ситуацій, тісно пов'язаний з кожною критичною ситуацією: зі стресом, практично завжди виявляється фрустрованість, невдоволеність, критичність певного або ситуації в житті людини.

Тактики поведінки під час конфлікту.

    Раціональне переконання – використовування фактів і логіки для підтвердження своєї позиції й переконання протилежної сторони в конфлікті.

    Тиск – вимога, наказ, загрози.

    Доброзичливе ставлення, підлабузництво – створення у протилежної сторони уявлення про наявність у неї привабливих якостей, про те, що її позиція, погляди, пропозиції заслуговують пошани, є цікавими.

    Коаліційна – прохання про підтримку, союз.

    Взаємний обмін благами, обіцянки.

    Маніпулятивна – введення інших учасників конфлікту в стан хвилювання, деякого непорозуміння, керівництво їх увагою, створення ефекту несподіванки.

    Зобов’язання, що не відміняються, коли одна зі сторін здійснює певну дію до того часу, поки її умови не будуть прийняті.

    Загроза – деструктивна й недоброзичлива тактика, що може бути використана у разі неготовності або нездатності однієї зі сторін поступатися далі.

Будь – яка конфліктна дія може мати чотири основні результати:

·        повне або часткове підкорення іншої сторони або учасника конфлікту;

·        компроміс;

·        переривання конфліктних дій;

·        інтеграція й вирішення конфлікту.

Конфлікт «дитина-дорослий».

         Конфлікт «дитина - дорослий» - це конфлікт між поколіннями, у яких абсолютно різна психологія. Між цими поколіннями ніколи не може бути абсолютного розуміння, єдності, хоча кожне з поколінь несе свою правду.

         У ранньому віці конфлікт проявляється у вигляді крику, сліз, капризів. З дорослішанням дитини, «дорослішають» і приводи для конфліктів.

         У чому ж полягає суть конфлікту «дитина-дорослий»? У тому, що дорослі не бажають зрозуміти і прийняти смаки і погляди молодшого покоління. Хто винен? Відповідь може бути лише одна – дорослі. І не тому, що в них є свої погляди на те чи інше явище, події. Це їх право. Помилка – в іншому. Викладаючи свої думки, вони приховано вкладають у свої слова жорстку вимогу: слід бути такими, як ми. Недоцільність цього очевидна. Краще спробувати знайти позитивні аспекти у нових віяннях, тоді й молодші уважніше дослухатимуться до думок старших. Будь-яка інша позиція лише посприяє формуванню опозиційності.

                   Прагнення за будь-яку ціну уникнути конфлікту схоже на прагнення уникнути реальності. Від того, що ми робитимемо вигляд, ніби протиріч і різниці у наших поглядах немає, вони не зникнуть.

         Зазвичай конфлікт «дитина-дорослий» виникає через те, що діти не погоджуються з нашою думкою, оцінкою, діями, вимогами, що виявляється у невдоволенні, різких репліках, скаргах. Нерідко ми не докладаємо жодних зусиль, щоб розв'язати конфлікт.

         Ранній дитячий вік, підлітковість і юність повні помилок, які спричинені незнанням, невмінням, зумовлені пошуками оригінальності в поведінці. Тому пряме засудження, різка заборона не дають належного ефекту і не мають позитивної перспективи. Такі методи лише руйнують взаємини з дітьми.

         Причиною конфлікту часто стає неврахування особливостей дитячого психологічного розвитку. Навіть нам, дорослим, важко відразу переключатися з одного на інше, особливо,  якщо це різнополюсні дії. А що ж вже казати про дітей! Тому, як правило, будь-яка різко висунута вимога породжує у неї невдоволення і опір. З'являється напруга – виникає конфлікт. Це легко перевірити на таких рольових ситуаціях:

         «Ходімо зі мною! Допоможеш мені!» – звертається батько до сина, який зосереджено розв'язує важку задачу.

         «Помий, будь ласка, підлогу в кухні!» – просить мати дочку, яка збирається до театру.

         Навіть в цих ситуаціях можна побачити, як нелегко дитині  перейти  з одного психологічного стану в інший. Дорослі, звертаючись до дітей, вступаючи з ними у спілкування, мають це враховувати і надавати їм час для такого переходу. «Скоро будемо лягати спати!» – попереджує уважна мати свого сина, захопленого грою.

         У спілкуванні з дитиною, особливо в оцінці будь-яких її дій, краще застосовувати описові слова. Вони пропонують дитині знайти власне розв'язання проблеми. Наприклад, дитина перекинула чашку з кавою. Не поспішайте висловлювати своє обурення. Краще сказати: «Я бачу, кава пролилася», а потім дати їй ганчірку. У такий спосіб можна уникнути проблеми вини і зосередити увагу на іншому, на тому, що треба зробити, – витерти стіл.

         Приховати своє роздратування, негативні емоції, категоричну незгоду не можна, і не вдається, коли діти поводять себе погано. Але треба пам'ятати, що гнів не має ставати основним виховним методом. Гнів неефективно і руйнівно впливає на взаємини дорослих і  дітей. Якщо піти цим шляхом, то, можливо, і можна розв'язати будь-які проблеми сьогодення,  але завтра втрати будуть значно серйозніші – повага дітей. Роздратування може непомітно стати звичкою, а відтак і невід'ємною рисою характеру.   Суперечок, критичних ситуацій не стане менше з роками, але діти стануть самостійнішими і більш критичними, тому вже зараз варто вчитися розмовляти спокійно одне з одним,  щоб не сталося.

         Зрозуміло, все одно будуть сварки, але потрібно уміти й миритися. Не відмовчуйтеся, не переживайте, ховаючи очі, – виберіть час, знайдіть потрібні слова для щирої і відвертої розмови.

         Якщо діти захоплюються не тим, чим би вам хотілося, – не залишайте їх без вашого благословіння, не критикуйте відкрито, не забороняйте беззаперечно. Нехай захоплюються і розчаровуються, змінюють заняття–це їх право. Хіба ви не хочете, аби діти росли самостійними?

         Навіть малюкові недостатньо категоричної відмови: він хоче знати чому. Тим паче, не зрозуміють вас старші діти, якщо у відповідь на продумане прохання одержать категоричне «ні».

         Стежте за інтонаціями, добирайте слова, щоб відмова не сприймалася як примха, каприз, абсолютизм влади. Найчастіше ображає не сама заборона, а тон, яким вона проголошується.

         Не шкодуйте часу на пояснення причин негативної відповіді: так діти легше сприймуть відмову. Намагайтеся якомога рідше казати «ніколи».

         Незалежно від того, як дитина прореагує на вашу відмову, намагайтеся не сваритися, не погрожуйте і не застосовуйте покарання.  

         Примусити, звичайно, можна, маленького і великого. І якщо навіть він зробить те, про що просять, потім обов'язково винайде методи боротьби і навчиться уникати неприємних для нього дій і справ.

Може виникнути і протилежна ситуація, коли будь-яка розповідь старших, якій вони надають певного значення, викликає неуважність і байдужість з боку дітей. У цьому конфлікті слід визнати винними обидві сторони, а не лише молодших. Їм можна вибачити їхню незрілість. А от старші мусять у цьому разі замислитися над своїми виховними методами, які потребують переосмислення і перегляду.

Шляхи вирішення конфлікту.

В психології існує три способи вирішення конфліктної ситуації:

    НАСИЛЬСТВО – слабшу сторону за допомогою сили змушують

підкоритися і виконати вимоги сильнішої сторони. Передбачається не тільки застосування фізичної сили – це можуть бути і форми, наприклад, адміністративного, службового втручання. Насильство або силове рішення конфлікту стратегічно завжди неефективне, оскільки пригнічена сторона майже завжди залишається незадоволеною вирішенням конфлікту, а це штовхає її до прихованого опору, а деколи і відкритого бунту, для придушення знову і знову потрібне насильство. Конфлікт у цьому випадку може припинитися часто лише після повного знищення (фізичного або морального) слабшої сторони.

    РОЗ´ЄДНАННЯ – конфлікт не вирішується, і нерідко, не

вичерпується, а закінчується або завершується шляхом припинення взаємодії, розривом стосунків між учасниками конфлікту (наприклад, розлучення). Роз’єднання нерідко приводить до пост конфліктних наслідків і ситуацій невдоволення, розпадом організацій і справи. Роз’єднання з психологічної точки зору тісно пов’язане з невдоволенням як мінімум однієї з конфліктуючих сторін, з пост конфліктними внутрішніми конфліктами.

    ПРИМИРЕННЯ – суперечності і розбіжності або улагоджуються

мирно, що може відбуватися ніби «саме собою», проте цей стан триває недовго, оскільки проблема і тема конфлікту невичерпані і, відповідно, невирішені. Примирення може відбутися і в результаті переговорів між учасниками, в цьому випадку обов’язково ухвалюються злагоджене, таке, що влаштовувалося б обидві конфліктуючі сторони, рішення.

Найрезультативнішим для усунення конфліктних суперечностей є примирення, але тільки в тому випадку, коли обидві конфліктуючі сторони задоволені.

Тест на визначення поведінки в конфліктній ситуації.

А зараз пропонуємо вам тест для визначення Вашої поведінки в конфліктній ситуації.

У Вас є бланки для заповнення. Номер питання стоїть у верхньому лівому кутку кожного квадратика. Прослухавши твердження, визначте чи властива Вам та або інша поведінка і поставте бали:

3 б – часто;

2 б – в деяких випадках;

1 б – рідко.

Як Ви звичайно поводитеся в конфліктній ситуації, під час сварки?

1. Погрожую.

2. Прагну прийняти точку зору супротивника, враховую її, як свою власну.

3. Шукаю компроміси.

4. Припускаю, що не правий, навіть якщо не можу повірити в це остаточно.

5. Уникаю супротивника.

6. Бажаю за будь – яку ціну добитися своїх цілей.

7. Намагаюся з’ясувати, з чим я згоден, з чим – категорично не згоден.

8. Йду на компроміс.

9. Капітулюю.

10. Змінюю тему.

11. Нию та скаржуся, поки не доб’юся свого.

12. Намагаюся знайти причину конфлікту, зрозуміти, з чого все почалося.

13. Трішки поступаюся і підштовхую тим самим до поступок іншу сторону.

14. Пропоную мир.

15. Намагаюся все обернути на жарт.

Обробка результатів.

Перед Вами декілька колонок , кожна з них відображає свій стиль рішення конфліктів. Підрахуйте бали по колонках(зверху вниз). Колонка з найвищим балом і визначає Ваш стиль вирішення конфлікту.

Колонка « А »  відповідає « жорстокому » типу рішення конфліктів. Ви до останнього стоїте на своєму, захищаючи свою позицію, в якій, на вашу думку, немає і не може бути вад і помилок. Тип людини, яка завжди права.

Колонка « В » - стиль « примирення » . Ви дотримуєтеся позиції, що завжди можна домовитися, « дві голови краще, ніж одна ». Під час суперечки ви намагаєтеся запропонувати альтернативу, шукаєте рішення, які задовольняють обидві сторони.

Колонка « С » - « компромісний » , відразу згодні на компроміс.

Колонка « Д » -  « м ' який  » стиль. Свого супротивника Ви вражаєте добротою, з готовністю встаєте на точку зору супротивника, відмовляючись від своєї.

Колонка « Е » - « уникання » , Ваше кредо - « вчасно піти ». Ви прагнете не загострювати ситуацію, не доводите конфлікт до відкритого зіткнення.

Тестування допоможе Вам правильно поводитися у конфліктних ситуаціях.

Поради батькам.

Правила попередження конфліктів:

    не приховуйте доброго відношення до людей, не скупіться на похвалу товаришам;

    не розмовляйте відразу з напруженою,збудженою людиною;

    постарайтеся подивитися на проблему очима опонента, « встати на його місце»;

    вмійте примусити себе мовчати, коли вас зачіпають в дрібній сварці, будьте вище за дріб´язкові суперечки;

    перш ніж сказати про неприємне, постарайтеся створити доброзичливу атмосферу, відзначте заслуги людини,його вдалі вчинки;

    те, що справжні чоловіки вирішують суперечки бійкою – міф, тільки сильна і впевнена в собі людина здатна вийти із конфлікту без сутички.

Як подолати гнів

    Відчувши наближення злості, заплющить очі і полічіть до 10.

    Відчуваючи наближення гніву, подивіться на годинник та відкладіть спалах гніву на 15 хвилин. Так можна навчитися  контролювати себе.

     Придумайте фрази, які могли б послабити ваш гнів. Наприклад: « Не треба кричати, мене і так всі добре чують »; « Йому теж боляче. Не варто підсилювати чужий біль ».

    Будь який конфлікт не потрібно підтримувати. Головний девіз – не реагувати!