Жовті Води. ДНЗ № 32

   





Доктор радить, консультує, інформує

 

 

 РЕБЁНОК ДОЛЖЕН ГУЛЯТЬ! ЭТО АКСИОМА!

Как гулять? Сколько времени? При какой погоде и что при этом на него одеть? Какова связь прогулок и болезней?.. и т.д.

Гулянию надо учиться.

Под гулянием подразумевается пребывание вне помещения, не ставящее своей целью выполнение каких-либо других человеческих функций.

Главный смысл гуляния – контакт с факторами природы с параллельной попыткой оторваться от факторов цивилизации.

Преимущество гуляния, которые вытекают из недостатков помещения:

·       Любое человеческое жилье – это накопитель бактерий, в том числе и болезнетворных;

·       Источник повышенной концентрации пыли, факторов бытовой химии и аллергенов (ковры, мягкая мебель, шерсть, лаки и т.д.);

·       Полное отсутствие контакта с ультрафиолетовым излучением, что очень важно для детей и не особенно важно для взрослых. (В коже вырабатывается витамин D);

·       Любое замкнутое пространство приводит к резкому ограничению двигательной активности. 

Пребывание на свежем воздухе позволяет, прежде всего, очистить легкие от накопившейся в них бытовой пыли, слизи.

 

Повышение энергозатрат – на поддержание температуры тела, на двигательную активность оказывает стимулирующее влияние на все жизненно важные системы организма, особенно на сердечно-сосудистую и иммунную.

 

Пребывание на свежем воздухе никогда не может быть лишним.

 

Погода, плохая для прогулок с ребенком, бывает исключительно редко (ливень, ураган, метель, +40*С, -30*С).

 

Под понятием «плохая погода» часто скрыта родительская лень. Потребность в прогулках должна быть заложена с младенчества и восприниматься ребенком как норма, как обязательное условие разумного образа жизни.

 

Обучение самостоятельно гулять не менее важно, чем правила хорошего тона. Предоставить ребенку максимальную самостоятельность – быть рядом, но не мешать познавать мир и не устраивать истерик по поводу мокрых ног и падений. Главная опасность прогулок связана с переохлаждением и перегреванием.

 

Ситуации, когда гулять нельзя:

·       В остром периоде инфекционных болезней (высокая температура, слабость, боль);

·       При довольно редких болезнях, когда необходим постельный режим (дифтерия);

·       Когда болезнь заразная (корь, краснуха и т.д.).

 

Свежий воздух способствует выздоровлению, но гулять при болезни надо осторожно. Здесь важнее не возможность двигаться, а возможность дышать воздухом. Поэтому теплее одеться, избегать беганья-прыганья.

 

При многих болезнях, сопровождающихся повышенным образованием в дыхательных путях слизи (коклюш, круп, бронхит), чистый прохладный воздух является более важным фактором в лечении, чем лекарства вместе взятые.

 

Гуляние полезно для здоровья хотя бы потому, что запускаются наши естественные механизмы адаптации.

 

Все аргументы против гуляний не выдерживают никакой критики и обосновываются страхом, занятостью и ленью.

 

ПОЭТОМУ ДАВАЙТЕ ГУЛЯТЬ!!! НЕ СМОТРЯ НИ НА ЧТО!!!

 

Інформаційно - розяснювальна 

робота по проведенню 

профілактичної імунізації.

(методичний матеріал)  

 

Головна функція імунної системи - зберігати "своє" і усувати чужорідне. Носії "чужого", з якими імунна система зіштовхується повсякденно, - це насамперед мікроорганізми. Для цього імунна система володіє складним набором постійно взаємодіючих неспецифічних і специфічних механізмів. Неспецифічні механізми відносяться до вроджених, а специфічні здобуваються в процесі "імунологічного навчання".

Існує два види імунітету: активний і пасивний.

Активна імунізація стимулює власний імунітет людини, викликаючи вироблення власних антитіл. Виробляється в людини у відповідь на збудника. Утворюються спеціалізовані клітки (лімфоцити), які продукують антитіла до конкретного збудника. Після інфекції в організмі залишаються "клітки пам'яті", і у випадку наступних зіткнень зі збудником починають знову (уже швидше) продукувати антитіла.

Активний імунітет може бути природним і штучним. Природний здобувається в результаті перенесеного захворювання. Штучний виробляється при введенні вакцин.

Пасивний імунітет: в організм уводяться вже готові антитіла (гамма-глобулін). Пасивна імунізація показана в тих випадках, коли необхідно в короткий термін створити імунітет на нетривалий час (наприклад, після контакту із хворим).

Імунопрофілактика - метод індивідуального або масового захисту населення від інфекційних захворювань шляхом створення або посилення штучного імунітету.

Імунопрофілактика буває:

  1. специфічна - проти конкретного збудника

  • активна - створення імунітету шляхом введення вакцин;

  • пасивна - створення імунітету шляхом введення сироваткових препаратів і гамма-глобуліну;

  1. неспецифічна - активізація імунної системи взагалі.

Вакцинація - це найефективніший й економічно вигідний засіб захисту проти інфекційних хвороб, відоме сучасній медицині.

Ревакцинація - захід, спрямований на підтримку імунітету, виробленого попередніми вакцинаціями. Звичайно проводиться через кілька років після вакцинації.

Основним принципом вакцинації є те, що пацієнтові дається ослаблений або вбитий хвороботворний агент для того, щоб стимулювати продукцію антитіл для боротьби зі збудником захворювання.

Серед мікроорганізмів, проти яких успішно борються за допомогою щеплень, можуть бути віруси (наприклад збудники кору, краснухи, свинки, поліомієліту, гепатиту В, ротавірусної інфекції) або бактерії (збудники туберкульозу, дифтерії, коклюшу, правця, гемофільної інфекції).

Існує поняття "Колективний" імунітет. Чим більше людей мають імунітет до тої або іншої хвороби, тим менше ймовірність в інших (неімунізованих) занедужати, тим менше ймовірність виникнення епідемії. Наприклад, якщо тільки одна дитина невакцинована, а всі інші одержали щеплення, то невакцинована дитина добре захищена від хвороби (йому не від кого заразитися).

Однак, незважаючи на значні успіхи по профілактиці й лікуванню захворювань людини, висока летальність від інфекційних захворювань продовжує реєструватися. Статистичні дані свідчать про щорічне народження на земній кулі 130 млн. дітей і приблизно 12 млн. дітей померлих у віці від 1 тижня до 14 років. Близько 9 млн. помирають від інфекційних захворювань, причому 3 млн. - від інфекцій, проти яких розроблені вакцини.

Незважаючи на ефективність вакцинації, в останні роки поширюється рух проти щеплень. Це пов'язане з тим, що імунопрофілактика знижує випадки виникнення інфекційних захворювань. При цьому на перше місце виходять випадки поствакцинальних реакцій і ускладнень, які неминучі при медичних маніпуляціях.

У щепленої дитини можуть виникнути поствакцинальні реакції, які завжди реєструються й оцінюються медичними працівниками. При цьому практично неможливо зареєструвати той факт, що вакцина вберегла його від інфекційної  хвороби, здатної спричинити важкі ускладнення або зробила більш легкою її плин. Однозначно, будь-яке щеплення в сотні разів безпечніше, ніж захворювання, від якого вона захищає.

Сьогодні медичним працівникам необхідно провести широку, активну пропагандистську роботу для відновлення довіри населення до вакцинації. Кожен медик повинен донести до батьків об'єктивну, повну інформацію про важливість імунопрофілактики.

Вагомими аргументами в проведенні пропагандистської роботи можуть служити досягнуті людством позитивні результати вже проведених профілактичних заходів.

Відомо, що принципи вакцинації використовували ще в Древньому Китаї. У сучасній історії перше щеплення було зроблено в 1796 році. Англійський лікар Едвард Дженнер ввів 8-річному Джеймсу Фіппсу вакцину, яка містила віруси коров'ячої віспи. Хлопчик не захворів на натуральну віспу. В 1980 році Всесвітня організація охорони здоров'я оголосила про повну ліквідацію цієї небезпечної інфекції. Віспа перестала існувати на планеті  завдяки щепленням.

Безсумнівним фактом є те, що обов'язкова вакцинація дітей від свинки дозволила скоротити захворюваність на 95,9%, правцем на 92,9%, а коклюшем на 92,2%. При цьому смертність від правця й коклюшу скоротилася на 99%.

Програма ВООЗ, почата  в 1988 р., по ерадикації поліомієліту у світі дозволила зменшити кількість паралітичних форм захворювання більш ніж в 15 разів, а саме з 30 тис. випадків у рік в 1980 р. - до 1915 випадків в 2006 р. Проведення в Україні з 1959 р. масової вакцинації дітей  з використанням оральної поліомієлітної вакцини дозволило знизити захворюваність із трьох тисяч до одиничних випадків у рік, а в 2002 р. ВООЗ  сертифікувала Україну, як територію, вільну від циркуляції «дикого» штаму вірусу поліомієліту.

Позитивним можна вважати той факт, що завдяки плановій вакцинації від правця, в останні роки серед дітей випадки даного захворювання не реєструються, а серед дорослого населення фіксується 30-40 випадків правця щорічно.

Щорічно у світі сотні тисяч дітей помирають від кору через відсутність вакцинації, при цьому летальність становить 10% серед причин смертності дітей у віці до 5 років. У нашій країні впровадження планової імунізації проти кору з 1968 року дозволило знизити захворюваність в 6-10 разів. Однак спалах цього захворювання, зареєстрований в 2005р. у Києві й Київській області, виявила значну кількість осіб, сприйнятливих до даної інфекції. Усього за 2005-2006 рр. було зареєстровано  45116 випадків кору, з них 5 випадків закінчилося летальним результатом. Причиною такої ситуації є зниження масштабів імунізації, пов'язане з відмовою батьків від щеплень проти кору.

У країнах 3-х регіонів (Американського, Західно-Тихоокеанського та Європейського) завдяки щепленням ліквідований „дикий” штам поліовірусу, що викликає надзвичайно тяжке захворювання - поліомієліт, від якого залишаються в 100% випадків паралічі. І навпаки. На території Таджикистану, де останніми роками не проводилася вакцинопрофілактика поліомієліту реєструються спалахи цієї тяжкої хвороби серед дітей і зареєстровані випадки завезення інфекції на територію Росії.

Завдяки масовим щепленням успішно побороли в 90-ті роки епідемію дифтерії до поодиноких (спорадичних) випадків.

Захворюваність гепатитом В  у світі перебуває на дуже високому рівні, адже серед 6 млрд. жителів нашої планети більше 2 млрд. інфіковані вірусом гепатиту В (HBV), а вмирає від його наслідків біля 500-700 тисяч чоловік у рік. В Україні за оцінками спеціалістів  рівень поширення гепатитної інфекції становить 2-7%. Висока ймовірність розвитку серйозних і часто фатальних наслідків інфікування HBV відзначається, якщо зараження відбулося в дітей у ранньому віці, і тому  проведення вакцинації проти гепатиту В рекомендовано починати вже з періоду новонародженості. Зареєстроване у світі зниження захворюваності гепатитом В з 1,4% до 0,7% за період з 2001 по 2005 р. пов'язане з ефективною й своєчасною вакцинацією.

Дуже важливим розділом пропагандистської роботи з населенням  з питань  імунізації є роз'яснення про можливі побічні реакції організму й заходах, спрямованих на мінімізацію негативних наслідків.

На введення вакцини в людини обов'язково повинна виникнути реакція - імунна відповідь. Завдяки цьому формується стійкість до того або іншого збудника. На жаль, при зустрічі з будь-якою чужорідною речовиною виникають не тільки очікувані реакції. Прийнято виділяти два типи реакції на введення вакцини:

·                     прищеплювальна реакція, тобто реакція, що виникла внаслідок вакцинації, але не наносить збитку здоров'ю дитини й не є перешкодою для наступних введень тої ж вакцини;

·                     ускладнення, тобто реакція, що виникла внаслідок вакцинації й перешкоджає повторному введенню тої ж вакцини. З юридичної точки зору «поствакцинальні ускладнення» - це важкі й/або стійкі порушення стану здоров'я, що виникли внаслідок профілактичних щеплень.

Розрізняють загальні й місцеві прищеплювальні реакції. Загальні реакції найчастіше виражаються помірним підвищенням температури тіла, легким нездужанням, іноді спостерігається головний біль, порушення сну, відсутність апетиту, катаральні явища. При введенні вакцини підшкірно може з'явитися хворобливість, рідше припухлість у місці ін'єкції (місцева реакція). Як загальна, так і місцева реакції після щеплень переносяться легко й тривають не більше 3-х днів.

Ø  для забезпечення максимальної безпеки й ефективності з вакцинами проводяться, так само як і іншими лікарськими препаратами клінічні випробування. Перші випробування проводяться на тваринах, потім проводяться кілька фаз випробувань на людині;

Ø  вакцини допускаються в практику лише за умови, що до них є невелике число протипоказань;

Ø  для імунізації використовуються тільки одноразові шприци.

Протипоказання до щеплень підрозділяються на наступні категорії: постійні (абсолютні) і тимчасові (відносні). За останні роки перелік протипоказань до вакцинації істотно зменшився.

Постійні протипоказання

Сильна реакція або ускладнення на попередню дозу.

  • Імунодефіцитний стан (первинне).

  • Злоякісні новоутворення.

·         Вагітність. Протипоказані всі живі вакцини.

Відносні (тимчасові) протипоказання

Більшість вакцин призначена для введення здоровим людям або пацієнтам, на плин захворювань або стан яких вакцина не зробить негативного впливу. Для забезпечення максимальної безпеки вакцини не повинні вводитися пацієнтам, стан або хвороба яких можуть бути значно посилені негативною дією цих препаратів.

  • Гостре захворювання.
    У кожному разі висновок про тяжкість захворювання й можливості вакцинації повинен давати лікар.

  • Загострення хронічного захворювання.
    Рішення про вакцинацію повинне прийматися після консультації з фахівцем.

·        Введення імуноглобулінів, переливання плазми, крові.
Щеплення повинні проводитися тільки в лікувально-профілактичних установах. Перед щепленням лікар обов'язково оглядає дитину, проводиться обов'язкова термометрія й визначаються можливі протипоказань до вакцинації. У медичну документацію вносяться відповідні записи про проведення щеплення.

Будь - яке щеплення є в сотні разів безпечнішим, ніж захворювання, від якого воно захищає!

Размышления о вакцинации. Абатуров А.Е., Юлиш Е.И., Агафонова Е.А., Герасименко О.Н., Высочина И.Л.  Днепропетровская медицинская академия.

В Украине ежегодно регистрируется 4-4,8 млн. случаев острых респираторных вирусных инфекций (ОРВИ) и гриппа. Острые респираторные вирусные инфекции являются наиболее распространенными инфекционными заболеваниями и составляют до 90% всей инфекционной патологии в детском возрасте.

Уровень заболеваемости ОРВИ превышает уровень всех остальных инфекций среди детей в 7-7,5 раза, в 1,5-3 раза больше, чем у взрослых. Экономический ущерб только от гриппа составляет около 400 млн. гривен.

Нет сегодня в нашей стране темы,  более актуальной, чем вакцинация. Эта тема стала самой животрепещущей медицинской проблемой, в обсуждение которой включились практически все слои общества.

Вакцинация против гриппа имеет особое значение в предэпидемический период и перед периодом сезонного повышения заболеваемости острыми респираторными инфекциями.

В настоящее время существует 4 поколения вакцин против гриппа, которые практически не отличаются по эффективности, но безопасность каждого нового поколения выше предыдущего. Вакцины против гриппа I поколения (с 1940 года) - цельновирионные и живые вакцины (с живым ослабленным или «убитым» вирусом) у детей не применяются. Вакцины против гриппа II поколения - расщепленные (сплит) вакцины (60 годы 20 века) - представляют собой «убитый» и разрезанный на кусочки вирус. Сплит-вакцины содержат частицы разрушенного вируса – как поверхностные, так и внутренние белки. Сплит–вакцины разрешено применять у детей с шестимесячного возраста. Вакцины против гриппа III поколения - субъединичные вакцины (в 80 годы 20 века) - содержат только поверхностные антигены вируса гриппа (гемагглютинин и нейраминидазу). Вакцины против гриппа IV поколения - субъединичные адъювантные вакцины (адъювант – это вещество, которое в комбинации с другим веществом усиливает его действие). 

Всемирная организация здравоохранения для профилактики гриппа рекомендует использование современных расщепленных и субъединичных противогриппозных вакцин. В настоящее время вакцинация является самым эффективным противогриппозным мероприятием – она уменьшает вероятность возникновения болезни на 70 - 90% у здоровых взрослых, уменьшает смертность на 50 - 68% у здоровых людей, предотвращает возникновение коронарных событий у лиц с высоким риском. Показано, что прививка против гриппа у лиц старше 65 лет снижает риск госпитализации при ишемической болезни сердца, церебрально-васкулярных заболеваниях  и вероятность смерти от гриппа на 48  - 50%.

Прощаясь с ушедшим тысячелетием, Центр контроля и профилактики заболеваний США (CDC) в перечне десяти самых крупных вкладов, сделанных медициной в общественное здравоохранение, на первое место поставил вакцинопрофилактику.

Целью вакцинации является создание специфической невосприимчивости к инфекционному заболеванию путем имитации естественного инфекционного процесса с предопределенным благоприятным исходом.

Широко распространено ошибочное мнение, что после начала эпидемии вакцинация противопоказана. Это касается лишь живых противогриппозных вакцин.

Инактивированные вакцины, которыми в настоящее время проводится вакцинация, рекомендуются к применению на протяжении всего периода повышенной заболеваемости. Если по каким-то причинам вакцинация не была сделана вовремя, то ее можно сделать и после начала эпидемии гриппа...

Необходимо помнить, что соблюдая правила профилактики, вы значительно уменьшаете опасность развития гриппа и его осложнений, однако предотвратить развитие заболевания может только вакцинация.

ВАКЦИНАЦИЯ – САМЫЙ НАДЕЖНЫЙ СПОСОБ ЗАЩИТЫ ОТ ИНФЕКЦИОННЫХ БОЛЕЗНЕЙ ДЛЯ ВАС И ВАШЕГО РЕБЕНКА

Инфекционные болезни с давних времен были главными врагами человека и спутниками различных социальных потрясений. Следы натуральной оспы были обнаружены на некоторых египетских мумиях; а рисунок фараона с явными признаками слабости и атрофии мышц на египетском саркофаге, свидетельствует о том, что полиомиелит уже существовал в 1500 г. до н.э. В период эпидемий смертность от инфекционных болезней превышала число жертв во время военных действий. Оспа уничтожила абиссинское войско, осаждавшее в 571 году Мекку. Пандемия гриппа «испанки» в 1918-1920 годах унесла жизни около 40 миллионов человек. Это больше, чем потери в Первой мировой войне, где погибли 8 млн. 400 тыс. человек.

Разумеется, что поиски методов профилактики инфекционных болезней начались также очень давно: люди использовали лечебные зелья, заговоры, заклинания, изоляцию больных (которая имеет большое значение и в наше время), сжигание тел и вещей больных, закрытие городов, в которых бушевала эпидемия.

Переломным моментом в истории борьбы с инфекционными болезнями, стало изобретение и широкое применение вакцины против натуральной оспы. Ее изобрел английский врач Эдуард Дженнер в 1796 году. Он привил восьмилетнего мальчика, и тот не заболел, находясь в очаге эпидемии. Вслед за этим открытием ученые одну за другой разрабатывали вакцины от многих смертельно опасных болезней: бешенства, чумы, холеры, брюшного тифа, туберкулеза, дифтерии, коклюша, столбняка, полиомиелита, гриппа…Изобретение вакцин – это столь же яркое и значимое событие в истории медицины, как открытие антибиотиков, которое позволило значительно сократить смертность детей в раннем возрасте и увеличить среднюю продолжительность жизни.

По оценкам ВОЗ, иммунизация позволяет ежегодно предотвращать от 2 до 3 миллионов случаев детских смертей в мире. Ни одно другое вмешательство в сфере здравоохранения не сокращает уровень заболеваемости и смертности так же эффективно и безопасно, как вакцинация.

Сегодня в Украине с помощью вакцинации можно предупредить 26 инфекционных заболеваний, которые имеют серьезные осложнения, могут привести к инвалидности и даже к смерти. Для защиты от многих из них, таких как туберкулез, гепатит В, корь, полиомиелит, дифтерия, столбняк, коклюш, краснуха, эпидемический паротит; пневмония и менингит, вызванные Haemophilius influenzae типа B, вакцины закупает государство; вам необходимо просто прийти с ребенком в поликлинику в назначенный срок.

Ученые во всем мире работают над созданием новых вакцин, максимально безопасных и эффективных. И все-таки в средствах массовой информации время от времени мы читаем и слышим о случаях осложнений после прививок. Здесь надо четко различать два понятия: «поствакцинальные реакции» и «осложнения». Большинство детей переживают процесс вакцинации практически незаметно, а приблизительно 10-20 % привитых малышей сталкиваются с поствакцинальными реакциями. Они появляются, потому что организм переживает «болезнь в миниатюре» и учится бороться с возбудителем болезни и с его токсинами. К этим реакциям относят: умеренное повышение температуры, болезненность в месте укола, нестойкая аллергическая сыпь, припухлость слюнных желез, плаксивость. Они проходят в течение 1-2х дней без лечения, не причиняя вреда здоровью.

Серьезные осложнения после прививок (анафилактический шок, менингоэнцефалит, энцефалопатия, вакциноассоциированный  вялый паралич) случаются менее чем в 1 случае на 50 000 привитых детей. Для сравнения: у 30%  больных гепатитом В он переходит в хроническую форму с последующим развитием цирроза печени; у 25% детей, заболевших коклюшем на первом году жизни, заболевание осложняется пневмонией, остановками дыхания, а 3% из них в последующем отстают от сверстников в умственном развитии; 20% случаев токсической формы дифтерии заканчиваются летально; 70% детей, заболевших столбняком, умирают мучительной смертью…Таким образом, вероятность развития осложнений при возникновении заболевания является несравнимо большим риском для здоровья Вашего ребенка, чем сама вакцинация.

Особенно необходимы профилактические прививки детям с хроническими заболеваниями, так как они переносят инфекционные болезни гораздо тяжелее, чем здоровые. Специально для этих детей предусмотрено выполнение прививок в период ремиссии в условиях стационара. Конечно, есть очень маленький процент детей, которые имеют абсолютные противопоказания к вакцинации, но даже их можно защитить с помощью, так называемой, иммунной прослойки, которая предотвращает возникновение эпидемий и образуется при условии охвата прививками более 95% детей.

Забота о здоровье ребенка для родителей, прежде всего профилактика самых распространенных инфекционных заболеваний. И только вакцинация сможет надежно и эффективно защитить вашего ребенка, помочь ему вырасти здоровым и сохранить здоровье нации!

Абатуров А.Е., Седунова О.В., Герасименко О.Н., Агафонова Е.А.

ГУ «Днепропетровская медицинская академия МЗ Украины»

  

Департамент охорони здоровя облдержадміністрації

Дніпропетровський обласний центр здоровя

 

Що треба знати
про профілактичні щеплення?

 

Кожну людину оточує світ мікроорганізмів, які  можуть викликати інфекційні хвороби, іноді серед значної частини населення земної кулі. Такі хвороби часто приводять до масової загибелі людей.

Вакцинація - найкращий метод захисту від інфекційних захворювань.

Профілактика за допомогою вакцин спрямована саме проти тих інфекцій, які спричиняють тяжкі захворювання та викликають  смертельні випадки. Вакцини містять або дуже ослаблені мікроорганізми, або вбиті, або ж їх окремі складові. Коли їх вводять до організму, імунна система продукує спеціальні білкові молекули – антитіла та спеціальні клітини. Саме вони і відповідають в організмі людини за стійкість до інфекцій, тобто імунітет.

Відомо, що принципи вакцинації використовували ще в Древньому Китаї. В сучасній історії перше щеплення було зроблено у 1796 році. Англійський лікар Едвард Дженнер ввів 8-річному Джеймсу Фіппсу вакцину, яка містила віруси коров’ячої віспи. Хлопчик не захворів на натуральну віспу. У 1980 році Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила про повну ліквідацію цієї небезпечної інфекції. Віспа перестала існувати на планеті  завдяки щепленням.

У країнах 3-х регіонів (Американського, Західно-Тихоокеанського та Європейського) завдяки щепленням ліквідований „дикий” штам поліовірусу, що викликає надзвичайно тяжке захворювання – поліомієліт, від якого залишаються у 100% випадків паралічі. І навпаки, на території Таджикистану, де останніми роками не проводилася вакцинопрофілактика поліомієліту реєструються спалахи цієї тяжкої хвороби серед дітей, утому числі із смертельними випадками, і зареєстровані випадки завезення інфекції на територію Росії.

Завдяки масовим щепленням успішно побороли у 90-ті роки епідемію дифтерії до поодиноких (спорадичних) випадків.

Яскравим прикладом ефективності вакцинації є щеплення проти епідемічного паротиту (у народі „свинка”).

На сьогоднішній день вакцинаціями охоплено 80% дитячого населення світу, що сприяє порятунку щорічно 3 млн. життів.

Термін введення вакцини та мінімальні інтервали між щепленнями в Україні регламентує Національний календар щеплень, який відповідає Європейським стандартам.

У день призначення профілактичного щеплення, безпосередньо перед його проведенням, проводиться медичний огляд з обовязковим вимірюванням температури тіла для виключення гострого захворювання.

Профілактичні щеплення проводяться тільки одноразовими або самоблокуючими шприцами.

Будь - яке щеплення є в сотні разів безпечнішим, ніж захворювання, від якого воно захищає.
 

text-align:justify