Жовті Води. ЗДО № 32

   





Сторінка вчителя-логопеда

З 01.09.2022 року з закладі призупинила роботу логопедична група.

 

Важлива роль у формуванні особистості дитини, зокрема у розвитку її мовлення , належить сім’ї. Адже перші слова, перші речення маля вимовляє в колі близьких людей – батька, матері, бабусі, дідуся.

Якщо ми любимо свою дитину, бажаємо їй добра та світлої долі, невже байдуже поставимося до труднощів, які згодом спричинюють вади мовлення! Вчасне невиправлення мовленнєвих вад призводить до порушень і затримки загального розвитку дитини, спричиняє труднощі у сприйманні та аналізі як навчального матеріалу, так і реальних подій. От чому логопед завжди попереджає батьків, намагаючись застерегти їх від легковажного ставлення до проблем мовлення їхнього малюка.

Наше мовлення складається із звуків. Правильно вимовляти звуки рідної мови дитина має навчитися до школи. Важливим завданням мовленнєвого розвитку дітей є виховання звукової культури мовлення. Поняття звукової культури мовлення досить складне і широке, воно містить цілий ряд важливих компонентів: чітку артикуляцію звуків рідної мови, фонетичну і орфоепічну правильність мовлення, правильне мовленнєве дихання, силу голосу, темп і тембр мовлення, інтонаційні засоби виразності (наголос, логічні паузи, ритм), фонематичний слух. У дошкільному віці простежується неправильна вимова дитиною звуків. Це цілком закономірне явище. Але більшість дітей не може самостійно опанувати правильну звуковимову, отже потребує допомоги дорослих. Не всі батьки приділяють цьому серйозну увагу. Деякі вважають, що настане час, і дитина сама навчиться говорити. Якщо ж малюк продовжує і за рік-два говорити з помилками, вони дивуються: «Чому ж ти досі не навчився говорити правильно?» Допомогу дітям із серйозними вадами мовлення надають спеціалісти – вчителі-логопеди. Щоб своєчасно виправити звуковимову дітей, батьки мають знати ті вади, які найчастіше зустрічаються у дошкільному віці. Розрізняють такі вади види неправильної вимови: пропуск звуків, заміна звуків, спотворення звуків.

Чиста і правильна звуковимова залежить від багатьох чинників. Значну роль відіграють індивідуальні особливості дитини, стан її психічного розвитку. Недоліки вимови звуків можуть бути зумовлені пошкодженням центрального або периферійного відділів мовленнєвого апарату внаслідок інфекційних хвороб або вроджених вад. У таких випадках потрібне втручання ще й спеціалістів-лікарів. Послідовна і систематична робота з дитиною над формуванням звуковимови сприятиме своєчасному виправленню мовленнєвих вад, досягненню на кінець дошкільного віку чіткої вимови усіх звуків рідної мови.

 

Поради батькам:

 

· Не повторюйте за дитиною неправильної вимови звуків.

· Розмовляйте з дитиною, правильно вимовляючи слова.

· Своєчасно виправляйте неправильну звуковимову дитини.

· Якщо мовлення вашої дитини нечітке і незрозуміле для оточення, зверніться до вчителя-логопеда.

· Вірші, чистомовки, скоромовки стануть надійними помічниками у вихованні правильного і виразного мовлення вашої дитини.

Розвиток словникового запасу дитини

Більшість батьків хвилює лише неправильна звуковимова дитини, і дуже рідко звертається увага на недорозвинення лексичної та граматичної ланок мовлення.

Не забувайте про те, що всі сторони мовлення дошкільника формуються, розвиваються й функціонують у єдності та нерозривно пов’язані між собою. Порушення однієї ланки веде за собою недорозвиток іншої, наприклад, недоліки усного мовлення часто проявляються на письмі ( тобто дитина пише так само неправильно, як і говорить).

Тому під час занять важливо коригувати звуковимову, збагачувати словник, формувати граматичні категорії (рід, число, відмінки, час), зв’язне мовлення та розвивати мислення, увагу та пам’ять. Тільки за таких умов навчання буде всебічним і сприятиме гармонійному розвитку малюка.

Загальновідомо: чим багатший словниковий запас дитини, тим більш образною, різнобарвною, виразнішою є її мовлення. Чим

Більше дитина засвоїть і буде використовувати в своєму активному мовленні синонімів, антонімів, порівнянь і багатозначних слів, тим цікавішим співрозмовником вона стане.

Однак просто механічне заучування слів не збагатить активний словник дітей. Лише шляхом кропіткої цілеспрямованої

роботи з використанням вправ та ігрових завдань, читання текстів можливо поповнити словник вашого малюка. Для занять вам знадобляться як предметні та сюжетні малюнки, так і різноманітні лото, дитячі журнали та книжки.

Дитина повинна знати назви оточуючих предметів (іграшки, посуд, одяг, меблі тощо), їх призначення, вміти порівняти предмети між собою і відмічати схожі та відмінні ознаки. Згодом малюк має навчитися виділяти частини предметів і правильно називати їх.

Заняття вдома, вільне спілкування з однолітками та дорослими, читання художньої літератури спонукатиме дитину до висловлювання власних думок, прохань та побажань.

Читаючи казки, вірші чи оповідання, слід звертати увагу дитини на нові, невідомі їй слова, просити її самостійно пояснити, як вона розуміє їхнє значення у певних реченнях чи частинах тексту. Це вчить дитину визначати значення нових слів, спираючись на ті ситуації, у яких вони використовуються. Важливо також, щоб дитина самостійно змогла використати нове слово у власному мовленні. Запропонуйте їй скласти речення або словосполучення з цим словом. Добре, коли дорослі самі створюють ситуації, що спонукають дитину до вживання нових слів. Саме завдяки таким умінням дитина зможе самостійно засвоїти більшість слів із мовлення оточуючих.

 

Вікові характеристики мовленнєвого розвитку

 

Перший рік життя.

1-2 міс. Дитина починає спілкування з дорослим. Малюк намагається спілкуватися за допомогою міміки та активних рухів. Посміхається при спілкуванні з дорослим. Виникає “комплекс пожвавлення”. З 3-4 міс. повертається на голос дорослго. З 3-6 міс. з’являється гуління, яке відрізняється від початкового різноманітністю звуків. Подовжуються ланцюжки звуків та з’являються сполучення губних звуків з голосними (па, ба, ма). Відбувається перехід до наступного етапу – лепету, який є дуже важливим в розвитку малюка. В період лепету (6-8 міс.) окремі артикуляції поєднуються в певній послідовності. Відбувається повторне промовляння складів (ба-ба-ба, ма-ма-ма). Спочатку дитина повторює звуки, а пізніше вона починає наслідувати звукам дорослого. Одночасно з лепетом малюк починає проявляти емоційні скрикування, проявляти радість або невдоволення. Промовляючи гучні звуки дитина намагається привернути до себе увагу або виявляє спротив, коли їй щось не подобається. В цей час з’являється здатність до наслідування. Малюк вже може наслідувати дії, наприклад: махати ручкою на прощання, плескати в долоні. В період 6-12 міс. лепет складається з 4-5 та більше складів. Дитина повторює склади, змінює інтонацію. У деяких дітей в цьому віз’являються перші слова.


Другий рік життя.


Починається період активного розвитку мовлення. Дитина з кожним днем стає все більш самостійною, активною та проявляє більший інтерес до навколишнього світу. Продовжує розвиватися здатність малюка до наслідування. Значно поширюється запас слів, які дитина розуміє. На прохання дорослого малюк дає певні предмети , вказує на знайомі обличчя, іграшки, картинки. Впізнає своє зображення в дзеркалі, знає своє ім’я. Дитина вже не чекає, коли дорослий почне з нею розмову, а сама починає звертатися, коли хоче їсти, або не може одягнутися. Фрази з двох-трьох слів – є найчастішими висловлюваннями малюка в цьому віці. На цьому етапі фраза є простою та граматично не оформленою.


Третій рік життя.

Між 2 та 3 роками активно формується фразове мовлення. Висловлювання дитини стають граматично оформленими. Діти в цьому віці починають засвоювати граматичну будову мовлення: засвоюють відмінкові закінчення, узгоджують прикметник з іменником, використовують деякі прийменники (на, у), оволодівають навичками використання в мовленні форм однини та множини іменників. До трьох років у дитини формуються всі основні граматичні категорії. Відбувається активне зростання словникового запасу. Дитина в цьому віці активно наслідує однолітків та грає в колективні ігри.

 


Четвертий рік життя.

Відбувається істотне покращення в мовленнєвому розвитку. Дитина знає назви багатьох оточуючих предметів. Вона узагальнює їх, тобто розрізняє різні групи предметів та називає їх: посуд, одяг, іграшки, тварини і т.д. Діти 4-го року життя користуються в мовленні простими і складними реченнями. Найбільш розповсюджена форма висловлювання – просте поширене речення “Ми з мамою ходили в магазин за хлібом”, “Я люблю грати великою машиною”. Ваша дитина говорить велику кількість слів, але вимова звуків ще недостатньо чітка. Малюк може добре вимовляти слова, які складаються з двох складів, але при вимові слів з трьох-чотирьох складів може допускати помилки: пропустити цілий склад, переставити склади місцями, пропустити деякі приголосні звуки в середині слова.


П’ятий рік життя.

Словниковий запас дитини досягає 1500-2000 слів. В своїх висловлюваннях дитина використовує майже усі частини мовлення. Дитина продовжує засвоювати узагальнюючі слова. Відбувається інтенсивний розвиток граматичної будови мовлення, але дитина ще може допускати граматичні помилки: не завжди вірно використовує відмінкові закінчення, іноді неправильно узгоджує між собою слова. Дитина в цьому віці починає висловлювати особисту думку з приводу якихось подій, розмірковує про оточуючі предмети. За допомогою дорослих малюк переказує казки, повторює невеликі вірші. У більшості дітей в цьому віці покращується звуковимова: правильно вимовляють свистячі звуки (с, з, ц), починають вимовляти шиплячі звуки (ш, ж, ч), але ще можуть замінювати їх один-одним (наприклад, шапка – “сапка”, жовтий – “зовтий”). Звук р в цьому віці діти ще можуть замінювати на й, л або ль (наприклад, рак – “йак”, риба – “либа”, пиріг – “пиліг”).


Шостий рік життя.

До кінця шостого року життя активний словник дитини складає від 2500 до 3000 слів. Висловлювання дитини стають більш повними та точними. В п’ятирічному віці діти самостійно складають розповідь, переказують казку, що говорить про оволодіння одним з найважчих видів мовлення – монологічним мовленням. В висловлюваннях дитини з’являються складні речення (Тато дивився телевізор, а ми з мамою читали цікаву книгу). В мовленні дитини з’являються слова, що позначають якість предметів, матеріал з яких вони зроблені ( паперовий літак, дерев’яний стіл). Дитина використовує синоніми та антоніми. Дитина вже правильно узгоджує іменники з іншими частинами мови. В мовленні п’ятирічних дітей з’являються присвійні прикметники (собача лапа, заячі вуха), складні прийменники (з-за, з-під). В цьому віці дитина вже оволодіває різною складністю складової структури слів: не пропускає склади, не переставляє їх місцями. Значно покращується звуковимова. Більшість дітей вже правильно вимовляють шиплячі звуки (ш, ж, ч) та звуки р, рь. Але у деяких дітей ще можуть відмічатися заміни тих чи інших складних звуків, або спотворення їх правильної вимови.

 

 

Таблиця засвоєння дітьми звуків мови

Дитина росте та розвивається. Відповідно відбувається розвиток її мовлення. Основними структурними компонентами мовлення є: звуковий склад, словник та граматична будова. Пам’ятайте, що кожна дитина – індивідуальна, особлива і, відповідно, загальний та мовленнєвий розвиток у різних дітей може мати деякі відмінності. Одні діти у віці 4-5 років вже чітко вимовляють усі звуки нашої мови, а в інших відмічається порушення вимови більшості звуків. Пропонуємо Вам таблицю, в якій наведений орієнтовний порядок засвоєння дітьми звуків нашої мови.

ВІК ДИТИНИ

ЗВУКИ МОВИ

Від 1 до 2 років

А, О, Е, М, П, Б

Від 2 до 3 років

У, І, И, Т, Д, В, Ф, Г, К, Х, Н, Й

Від 3 до 4 років

С, З, Ц

Від 4 до 5 років

Ш, Ж, Ч, Щ

Від 5 до 6 років

Л, Р

 

КОЛИ СЛІД ЗВЕРНУТИСЬ ДО ЛОГОПЕДА

 

Всі прекрасно знають про те, що деякі діти починають ходити і говорити раніше, ніж інші, і звичайно це нікого не хвилює, а медицина це вважає нормальним явищем .У зворотному випадку, якщо по досягненню дворічного віку дитині важко розмовляти, або він не розуміє розмови, або ковтає звуки, або додає інші - це ознака порушення розвитку або захворювання. В цей момент треба без зволікання звернутися до фахівця в області логопедії для необхідної терапії. Логопед зможе визначити, чи йде мова про. деякої затримки в розвитку дитини або існують розлади, які вимагають спеціалізованої допомоги. Логопедія - це дисципліна, яка охоплює вивчення, профілактику, діагностику, контроль та лікування розладів мови і спілкування. Розлади мовлення можуть бути різними і їх багато :затримка в розвитку мови, дислалія - відсутність вміння правильно вимовляти звуки, відповідні віком, дислексія - часткове або повне відсутність розуміння мови, дісфемія (заїкання), діслозія - труднощі у вимові звуків у зв'язку з анатомічними дефектами мовного апарату, а також порушення мови у психічних хворих і аутистів. Причини порушення мови можуть бути найрізноманітнішими: втрата слуху, неврологічні порушення, пошкодження головного мозку, розумова відсталість, анатомічні дефекти губ, неба, ротової порожнини, перевантаження голосових зв'язок і ін . Встановити наявність порушень мови потрібно якомога раніше. Це дозволити провести ранню діагностику причин, що обов'язково позитивно позначиться на можливості його одужання і корекції мовлення.

 

Підставою для відвідування логопеда є неправильна вимова звуків.
Свистячі: С,З,Ц – малюк повинен чітко вимовляти до кінця 3 р. життя. 
Шиплячі і сонорні : Ш,Ч,Ж,Л,Р, до кінця 5 р. життя.
Якщо ви помітили помилки і вас тривожить мова вашої дитини зверніться до логопеда за консультацією і невідкладно, чим довше малюк буде карта вити і шепелявити, тим міцніше закріпиться у нього неправильна вимова і тим важче буде в майбутньому виправити дефект.

 


ПОРАДИ ТУРБОТЛИВИМ БАТЬКАМ

Для того, щоб попередити різноманітні недоліки у звуковикові необхідна велика профілактична робота з боку дорослих, які оточують дитину в сім'ї, в ДНЗ.

 

1. Стежте, щоб мовлення оточуючих було неквапним, плавним, правильним і чітким.
2. Звертайте увагу на те, щоб дитина говорила, достатньо широко відкриваючи рот, не поспішаючи і не дуже голосно.
3. Не допускайте прискореного мовлення дітей. Таке мовлення нерідко свідчить про підвищену збудженість, слабкість нервової системи.
4. Застерігайте малюків від психічних і фізичних травм, бурхливих проявів гніву і радощів, від перебування серед нервових дітей.
5. Не вимагайте промовляти складні фрази, незнайомі і незрозумілі слова, завчати дуже багато віршів, складних за змістом та формою.
6. Частіше читайте дитині, просіть переказувати прочитане, вивчайте з нею вірші, розмовляйте і виправляйте, коли дитина говорить неправильно.
7. Не навантажуйте дітей зайвими враженнями, які викликають у них емоційне перенапруження.
8. Не розповідайте дитині перед сном страшних казок, хвилюючих історій, не залишайте дитину одну, коли вона боїться.

 

 

Ігри на розвиток мовного слуху


1.Гра «Угадай чий голос»
Дитина закриває очі, а хтось близький кличе її. Малюк повинен відгадати, хто його покликав.
2. Гра «Хто відізвався»
Дитина закриває очі, члени сім’ї по черзі імітують голоси тварин, а дитина відгадує, хто говорить.
3. Гра «Почуй шепіт»
Дитина стоїть за спиною мами чи тата, які подають команди пошепки (голосніше і тихіше). Вона повинна виконати команди вірно.
4. Гра «Горщик»
Дитина з мамою, сидячи на підлозі, перекочують одне одному м’яч. Хто котить говорить «холодний» або «гарячий». Торкатися м’яча можна тільки при слові «холодний».
5. Гра «Слухай і виконуй»
Мама чи тато один чи два рази називає кілька різних рухів, не виконуючи їх. Дитина повинна точно їх відтворити.



Ігри на розвиток фонематичного слуху


1. Гра «Червоний-білий»
У дитини два кружечки (червоний і білий). Якщо в названому слові є заданий звук, дитина піднімає червоний кружечок, якщо немає—білий. 
2. Гра «Будь уважним»
Мама називає по черзі предмети, намальовані на картинках. Дитина повинна визначити, який звук повторюється у всіх назвах. А потім повторити їх по пам’яті. 
3.Гра «Придумай слова»
Мама називає певний звук, дитина називає слова з цим звуком і кинути мамі м’ячик.

Ігри та вправи на розвиток дихання

 

«Забий м'яч у ворота». Запропонуйте дитині подути на ватний чи паролоновий мячик, так, щоб він покотився у ворота (їх можна зробити з дроту, або намалювати). Повітряний струмінь повинен бути плавним, повільним, безперервним.


«Язичок-футболіст». Як і в попередній вправі треба забити мяч у ворота, але тепер з допомогою язика. Дитина повинна посміхнутися та покласти широкий язик на нижню губу, і, неначе вимовляючи звук [ф] дути на кінчик язика.

«Літак». На кінчик носа покласти шматочок паперу або вати. Відкрити рот, широкий язик покласти на верхню губу, бокові краї язика притиснуті. Повітряний струмінь виходить посередині язика. Дитина повинна сильно подути, так, щоб «літак» полетів вгору. 
«Пелюстки». Покладіть на долоню справжні або вирізані з паперу невеличкі пелюстки квітки. Запропонуйте дитині подути, щоб пелюски злетіли з вашої долоні. 

«Кораблик». Налийте у миску воду. Зробіть паперовий або пенопластовий кораблик, та покладіть його на воду. Запропонуйте дитині подути на кораблик спочатку довгим струменем повітря, наче вимовляючи зхвук «ф», а потім преривчасто, наче вимовляючи звук «п-п-п-п».


Ігри та вправи на подолання заікання


Вправи для зняття м'язової напруги
При заіканні часто напружені м'язи обличчя, губ, язика, пальців рук. Дуже важливо навчити дитину м'язовому розслабленню під час мовлення. От деякі вправи, що допоможуть дитині розслабитися.


«Пташка махає крильцями». Підняти руки нагору, і виконувати махи руками.


«Допоможемо мамі» Помахати розслабленими кистями рук біля підлоги, імітуючи полоскання білизни. Стати рівно, розвести руки в сторони до рівня плечей і «упустити» розслаблені руки у вихідне положення.


«Стряхнемо водичку з рук». Струснути розслабленими кистями рук, начебто струшуючи краплі води. Нахилити голову вперед, назад, праворуч, ліворуч, а потім виконати декілька кругових обертів головою спочатку в одну сторону, потім в іншу. Повільно покачати розслабленими руками з боків тулуба назад.


«Кулачки-силачі». Пальці рук під рахунок до 5 із силою зжати в кулачки, на рахунок 5 розтиснути, струснувши кисті рук, при цьому зосередити увагу дитини на тім, як пальчикам приємно відпочивати.


Вправи для розвитку мовного дихання

Майже у всіх дітей, що заікаються порушене мовленнєве дихання. Під час корекційної роботи з усунення заікання важливо навчити дитину говорити не поспішаючи, на видиху. Тому важливе місце в роботі займуть вправи для розвитку правильного мовного дихання.


«Кулька». Цю вправу бажано робити спочатку лежачи (щоб дитина повністю розслабилася), а потім сидячи чи стоячи. Вдих через злегка відкритий рот (живіт надувається, як кулька, плечі не піднімати). Видих через вільно відкритий рот, неначе кулька повільно здувається. Рух живота контролюється рукою. Цю ж вправу повторити з подовженим видихом на звуки (А, О, У, И). Видих під час вимови цих звуків повинен бути спокійним і безперервним.


«Задуй свічку». Короткий спокійний вдих носом, потім пауза (затримати дихання на 1-2 сек.) і довгий безперервний видих через ледве зімкнуті губи з промовлянням «пф», начебто гасячи свічку (дути можна на пальчики).


«Літак». Покладіть дитині на долонь маленький шматочок ватки чи паперу. Тримаючи долоню з ваткою на рівні рота, дитина повинна подути на «літак», щоб він полетів. Чим далі полетіла ватка, тим краще дитина зробила вдих і видих.


«Нюхаємо квіточку». Навички правильного вдиху і видиху добре відпрацьовувати на таких вправах: дати дитині понюхати квітку, духи, фрукти.
«Усі мовчать». Зробити вдих, а видихнути на звук «з», доторкнувшись вказівним пальцем до губ, неначе попросити тиші.


«Де дзвенить комарик?» Дитина, сидячи на стільці, одночасно з поворотом тулуба праворуч-ліворуч робить довгий видих на звук з-з-з-з.


«Гарячий чай». У дитини в руках чашка, дитина робить вдих носом , а на видиху дує в чашечку, вимовляючи пошепки ф-ф-ф-ф, начебто студить гарячий чай.


«Кораблик». Налийте в миску води, покладітьте на воду паперовий кораблик, і запропонуєте дитині «допомогти» кораблику переплисти на іншу сторону миски. Дитина робить вдих носом, а на видиху вимовляє «пф» і дує при цьому на кораблик. Чим дужчий повітряний струмінь, тим далі попливе кораблик.


Вправи для розвитку голосу 

Важливо проводити також вправи для розвитку голосу. Такі ігрові вправи необхідно проводити на добре знайомих дітям звуконаслідуваннях. Під час занять необхідно стежити за тим, щоб усі звуконаслідування дитина вимовляла на видиху.

 




«Аня співає пісеньку». А-а-а, а-а-а.
«Гуде потяг». У-у-у, у-у-у.
«Болить зуб». О-о-о, о-о-о.
«Пароплав гуде». И-и-и, и-и-и.
«Жабенята посміхаються» І-і-і, і-і-і.
«Заблукали в лісі». Ау-ау-ау-ау.
«Малюк плаче». Уа-уа-уа-уа.
«Пісенька водички». С-с-с-с.
«Пісенька комарика». З-з-з-з.
«Пісенька вітру». В-в-в.
«Гріємо ручки». Х-х-х-х.
«Стукають підбори ». К-к-к-к.
«Граємо на барабані». Д-д-д-д.
«Гусак сичить», «Кулька сдувається». Ш-ш-ш-ш.
«Жук дзижчить». Ж-ж-ж-ж.
«Зозуля кує». Ку-ку, ку-ку.
«Гусак». Га-га-га.
«Корова». Му-му-му.


Проспівування на одному видиху звукової доріжки а-о-у-и-е (один звук плавно переходить в інший, і кожний тягнеться не менше 2 сек.);
Проспівування на одному видиху звукової доріжки зі зміною висоти і сили голосу (пошепки, тихо, голосно, тоненьким голоском, грубим голосом).

 

ІГРИ НА РОЗВИТОК ДРІБНОЇ МОТОРИКИ РУК

Артикуляційна моторика тісно пов’язана з дрібною моторикою рук. Нанизування намистинок, застібання гудзиків, шнурування, виконання аплікацій, малювання, розфарбовування, з’єднання стрілочками відповідних частин малюнків, ліплення – все це допоможе дошкільнику розвинути дрібні м’язи рук, підготує до опанування навичок письма та стимулюватиме його мовленнєвий розвиток.

ВПРАВНІ ПАЛЬЧИКИ

1. Випрямити кисть, щільно зімкнути пальці і повільно стискати їх у кулак. По черзі виконувати кожною рукою.

2. Руку щільно покласти на стіл долонею вниз і по черзі згинати пальці: середній,вказівний, великий, мізинець, безіменний. Виконувати по черзі кожною рукою.

3. Випрямити кисть і по черзі притуляти безіменний палець до мізинця, середній - до вказівного.

4. Стиснути пальці в кулак і обертати кисть у різних напрямках. Спочатку по черзі кожною рукою. Потім - двома руками одночасно.

5. Згинання і розгинання пальців. Пальці розімкнути якомога ширше, потім стиснути і так продовжувати далі. Виконувати по черзі кожною рукою, потім відразу обома. Пам'ятаєте цю приказку: «Ми писали, ми трудились, наші пальчики втомились»?

6. Покласти руки долонями вгору. Дитина піднімає по одному пальцю спочатку на одній руці, потім на іншій. Повторюйте цю вправу у зворотньому порядку.

7. Дитина затискає олівець середнім і вказівним пальцями. Згинає і розгинає ці пальці по черзі.

 

СПРОБУЙТЕ РАЗОМ ІЗ ДИТИНОЮ

“Зайчик”

На землі сніжок лежить, 
(плавні рухи руками, розвести їх над “землею”)

Зайчик по сніжку біжить. 
(Пальчикова фігурка, “зайчик”)

Мерзнуть вушка, 
(Згинати й розгинати пальці – “Вушка”)

Мерзнуть лапки, 
(Ворушити всіма пальцями, згинаючи і розгинаючи їх). Наприклад, кулак – кулак – долоню.

Бо без валянців 
(Утворити немовби дві “мисочки” долонями)

Та шапки. Ой! 
(Двома долонями зобразити над головою шапку: однойменні пальці обох рук торкаються один одного; розводячи лікті, розвести притиснуті пальці, округлити фігуру й піднести над головою).

“Зайчика злякались” 

Ми ходили по гриби, 
(Переступати двома пальцями по столу; “Гриб” – накрити кулачок опуклою долонею).

Зайчика злякались 
(“Зайчик”)

Поховались за дуби 
(“Дерево” – дві долоні, виставлені пальцями вгору, поставити навхрест).

Розгубили всі гриби 
(“Гриб” і “Кошик” – з’єднати дві опуклі долоні).

Потім засміялись – 
(усміхнутися)

Зайчика злякались! 
(“Зайчик”; показати на нього вказівним пальцем другої руки).

”Їжачок”

Їжачок – хитрячок. 
(Їжачок – з’єднати долоні разом з пальцями вгору);

Голочки гостренькі, 
(великі пальці – на себе, решту перекреслити й поворушити ними).

Ось Грибки під дубком 
(Дерево)

Він збира маленькі 
(“Гриби”)

“Коники”

По гладенькому столі 
(“Коник” чотирма пальцями (крім великого) стукати по столу)

Пальчики стукочуть. 
(Стукати голосніше)

То не пальчики, ні-ні –

Коники цокочуть

Цок-цок-цок, цок-цок-цок, 
(Стукати ритмічно, цокаючи язиком).

За місток. 
(“Місток” – поставити руки (паличкою” одна на одну)

За млинок 
(“Млинок” – крутити кулачками один над одним)

Цок-цок-цок, цок-цок-цок, 
(“Коник”).

В чисте поле, за лісок 
(“Дерево”)

Цок-цок-цок, цок-цок-цок, 
(“Коник”)

Потім знову в дитсадок. 
(“Дах” на головою)

“Котик”

Котик пухнастий, 
(“Котик” – із кулачка відставити великий палець та мізинчик).

Вушка маленькі 
(Поворушити відставленими пальцями).

Лапки м’якенькі. 
(Скласти пальці в кулачок).

Кігті гостренькі, 
(Зігнути пальці і поворушити ними).

“Гуси-гусенята”

Гуси-гусенята на ніжки 
(“Гуси” (обома руками): показати на ноги.)

Одягли червоні панчішки.

І пішли рядком до корита 
(“Йдуть” поряд)

Свіжої водиці попити. 
(Нахиляються та підіймають “голівки”).


Загальний недорозвиток мовлення у молодших дошкільнят

Дошкільний вік має особливо важливе значення для розвитку психіки та формування особистості дитини. У перші три роки свого життя малюк за допомогою дорослого пізнає світ, починає розуміти призначення предметів; у цей час закладається основа майбутніх рис характеру та здібностей дитини, формується ставлення до себе та навколишнього світу, інтенсивно розвивається мовлення.

                                         Четвертий рік життя                     

Цей період характеризується формуванням у дітей "системи-Я", черговим кризовим періодом ("Я — сам"), розвитком партнерської ігрової діяльності, різким переключенням емоцій з переважанням сильної модальності. Діти цього віку мають мимовільні увагу та пам'ять, наочно-дійове мислення, високу чутливість до дискомфорту.

Об'єктами пізнання у молодших дошкільників, які не мають відхилень у розвитку, є предмети найближчого оточення, їхні властивості та призначення, основним способом пізнання — експериментування. На цьому віковому етапі переважає ситуативно-ділова форма спілкування, тому для більшості дітей стосунки з однолітками є малоцікавими, а взаємини з дорослими стають джерелом багатоваріативних способів діяльності та партнерства у грі.

     На четвертому році життя діти вже беруть участь у сюжетно-рольових іграх, використовуючи при цьому різноманітні форми спілкування. Так, під час гри дитина ділиться іграшками, висловлює власні думки, звертається до дорослого з проханням чи по допомогу, проявляє своє ставлення до дій однолітків, прагне допомагати іншим.

Психологічний портрет молодших дошкільнят із ЗНМ

Малюк із загальним недорозвитком мовлення має свої особливості, які необхідно враховувати у навчально-виховній роботі. Крім мовленнєвих порушень, у них спостерігаються вторинні відхилення у формуванні психічних процесів, що потребують специфічної роботи практичного психолога.

        У нормі криза трьох років проходить досить легко, як один з етапів особистісного становлення дитини. Проте, якщо молодший дошкільник має мовленнєву ваду, то вкрай обмежено реалізуються можливості сенситивного періоду для формування самооцінки, всіх компонентів мовленнєвої системи, розвитку основних розумових процесів (сприймання, наочно-дійового (практичного) і наочно-образного мислення).

      Хоча у молодших дошкільнят із ЗНМ рівень невербального інтелекту здебільшого наближений до норми, об'єктом пізнання у них ще залишається внутрішня будова предметів, способом пізнання, як і в ранньому віці, — маніпулювання та розбирання, формою спілкування, на відміну від здорових однолітків, — ситуа-тивно-особистісна і стосунки з дорослими проявляються лише як потреба у захисті та допомозі. А звідси — пред-метно-маніпулятивна ігрова діяльність або ігри поряд, що за нормативними показниками властиве дітям раннього віку.

Зазвичай діти з мовленнєвим недорозвитком мають органічні чи функціональні відхилення у центральній нервовій системі (ЦНС), а тому дуже вразливі. Органічне ураження головного мозку спричинює надмірне виснаження та надшвидку втомлюваність під час будь-якої діяльності. В результаті у малюка виникають головні болі, спостерігаються розлади сну, млявість чи, навпаки, гіперактивність. Таким дітям притаманні дратівливість, підвищена збудливість, моторна розгальмованість та емоційна лабільність. У дітей з функціональними відхиленнями у ЦНС часто трапляються невротичні реакції, спостерігається підвищена лякливість та тривожність.

      Ознаки ЗНМ у молодших дошкільників

Повна відсутність мовлення чи наявність звукона-слідувань зі значним використанням міміки та жестів.

Формальне, поверхневе чи вибіркове спілкування.

Недостатнє розуміння зверненого до них мовлення.

Низька мотивація до комунікації.

Слабкий розвиток наслідувальної діяльності.

Нестійкість уваги та всіх видів пам'яті.

Невміння гратися разом чи хоча б поруч та ін.

Все вищезазначене створює додатковий психологічний бар'єр у спілкуванні як з дорослими, так і з однолітками. Останні часто висміюють, дражнять чи навіть б'ють, не приймають до гри таких дітей.

Характерною особливістю молодших дошкільників із ЗНМ є те, що до трирічного віку у'багатьох з них ще не сформована "система-Я". Так, дивлячись на себе у дзеркало, вони називають лише власне ім'я, сказати на себе "Я" вони не можуть. Значна кількість дітей із ЗНМ четвертого року життя не розуміють своєї статевої приналежності, що автоматично впливає на помилкове засвоєння родових закінчень прикметників та дієслів. Часто від дітей можна почути фрази типу "Тато після" ("Тато прийшла"), "Оя пав" ("Оля впав"), "Ова хайося" ("Вова хороша") тощо.

Все вищезазначене свідчить про важливість комплексного педагогіко-психологічного впливу на особистість молодшого дошкільника із ЗНМ, необхідність надання кваліфікованої як логопедичної, так і психологічної допомоги. Шановні батьки , пропонуємо до вашої уваги ігри та вправи на розвиток слухової уваги, мовного дихання, розвиток фонематичного слуху та мовного дихання , розповім вам правила артикуляційної гімнастики та детально зупинюся на етапах розвитку мовлення у дітей різних вікових груп . Нехай правильна мова ваших діток тішить вас.

Розвиток слухової уваги

Ігрові завдання не повинні бути занадто простими (малюкові буде нецікаво їх виконувати) чи складними (дитина відчуватиме невпевненість у своїх силах). Добирайте навантаження таким чином, щоб воно відповідало віковим, мовленнєвим і психофізичним можливостям дитини, було цікавим та доступним для сприймання. Фантазуйте, придумуйте власні варіанти ігор, аналогічні тим, які викликають особливі труднощі у вашої дитини. Адже найкраще знаєте свого малюка саме ви.

Наступні ігри навчать вашого малюка ділити слово на склади. Склад – це частинка слова, що складається з кількох звуків, один з яких – голосний. Слова складаються з одного і більше складів.

Уміння ділити слова на склади допоможе вашому малюку вимовляти складні, «довгі» слова та сприятимуть у підготовці до опанування навичками читання та письма.

Запропонуйте дитині пограти в таку гру:

Гра «Цікава мандрівка».

Мета:навчити дитину ділити слова на склади. Підготувати до читання

Хід гри: Запропонуйте дитині гру: я називаю слово, а ти розбирай його на склади. При цьому ти будеш крокувати і поділяти слово на склади. Скільки складів, стільки й кроків.

Наприклад: торт – 1 крок, книж-ка – 2 кроки, та-ріл-ка –

3 кроки, те-ле-ві-зор – 4 кроки, біб-лі-о-те-ка – 5 кроків,

ві-де-о-маг-ні-то-фон – 7 кроків.

А тепер я назву, скільки складів має слово, а ти пригадай слово з названою кількістю складів. Кроками перевір, чи правильно ти підібрав слова.

У грі може приймати участь вся родина.

 

Мовленнєвий розвиток дітей та подолання мовних недоліків

Наша мова складається із звуків. Правильно вимовляти звуки рідної мови дитина повинна навчитися ще до школи. У дошкільному віці спостерігається неправильна вимова дитиною звуків. Це цілком закономірне явище. Для три-чотирирічних дітей характерна загальна пом’якшеність мови. Пропуск звуків характерний майже для всіх дітей віком до трьох років. Якщо дитина в одному слові в поєднанні з голосним вимовляє певний звук, а в другому – в поєднанні з приголосним його випускає, то це не є дефектом мови. Наприклад, у слові «молоток» дитина правильно вимовляє звук Т, а в слові «стіл» його пропускає – «сіл».Деякі діти можуть пропускати цілі склади з важкими звуками. Найчастіше пропускаються звуки Р,Л,Ш,Ж,Ч,Щ,С,З,Ц та звуки К,Г. Такі вади, якщо батьки систематично не працюють з дітьми, можуть тривати до 6-7-річного віку.

 

У дошкільному віці зустрічаються заміни одного звука іншим. Якщо бути неуважними до звуковимови дитини, то такі заміни можуть залишатися надовго. У мові дошкільників найчастіше відбувається заміна:

Шиплячих Ш,Ж,Ч свистячими С,З,Ц;

Свистячих С,З,Ц шиплячими Ш,Ж,Ч;

Шиплячих і свистячих звуками Ф,В,Т,Д;

Звуків К,Г звуками Т,Д;

Звука Р звуками Л,Й, звука Л звуками Р,ЛЬ,Й;

Звуків Р,Л звуками В,Г.

До порушення звуковимови належать також спотворення звуків, неправильна їх артикуляція. Діти 3-4 років часто пом’якшують приголосні звуки. Спостерігається нечітка вимова приголосних, наближення одного звука до іншого, їх уподібнення, що приводять до спотворення слова. Досить часто зустрічається міжзубна вимова звуків С,З,Ц,Ш,Ж,Ч,Щ,Т,Н,Д,Л; бокова вимова звуків С,З,Ц,Ш,Ж,Щ,Р. Така вимова звуків, якщо своєчасно не звернути на неї увагу, може залишитися на все життя.

Чиста і правильна вимова звуків залежить від багатьох чинників. Значну роль відіграють індивідуальні особливості дитини, стан її психічного розвитку. Недоліки вимови звуків можуть бути зумовлені пошкодженням центрального (головний мозок) або периферійного відділів мовного апарата внаслідок інфекційних хвороб, або вроджених вад. Але у більшості дітей дошкільного віку вади звуковимови спостерігаються і тоді, коли немає вад мовного апарату. Вони пояснюються особливистями його будови.

Які ж особливості мовного апарата дітей дошкільного віку? Голосові зв’язки та гортань дошкільника коротша, ніж у дорослого. Язик менш рухливий і гнучкий та займає значно більшу частину ротової порожнини, ніж у дорослого. Цим і пояснюється дзвінкий голос дітей та пом’якшеність звуків. У дітей 6-7 років під час випадання молочних зубів спостерігається шепелявість. Загальною причиною вад звуковимови є недосконала робота центральних апаратів слуху і мовлення, які містяться в корі головного мозку. Дошкільники не завжди виразно сприймають на слух мовні звуки. Рухи їхніх мовних органів неточні, недосконалі. Цим можна пояснити нестійкість вимови дітей середнього дошкільного віку (4-5 років). Звуковимова найчастіше залежить і від правильного дихання.

Розрізняють мовне і немовне дихання. Мовне дихання дітей дошкільного віку . як і їхній мовний апарат, відрізняються від дихання дорослих. Оскільки у дошкільників невеликий об’єм легенів, слабкі дихальні м’язи, мовне дихання неглибоке, часте, вдих поривчастий, іноді судорожний, шумний, з різким підніманням плечей, вдих відбувається перед кожним словом або в середені слова.

Пропонуємо вправи на розвиток мовного дихання

«Дмухання на папірці».Тоненький папір нарізати дрібненькими клаптиками і запропонувати дитині дмухати на них.

«Перекочування вати».Перекочувати силою видихуваного повітря ватної кульки по поверхні стола.

«Гасіння свічки».Гасити свічку на відстані.

«Надування бульбашок».Дитина дмухає з такою силою, щоб на поверхні води утворилися бульбашки

«Дмухання на кораблики».Дмухання на паперові кораблики, що плавають у мисці або у ванні з водою.

«Дми на метелика».Дорослий виготовляє паперового метелика , прив’язує його до палиці, тримає у дитини над головою і пропонує дмухати на нього.

«На гойдалці».На горизонтальній нитці прикріплюють різнокольорові паперові фігурки ляльок. Дитина силою видихуваного повітря розгойдує їх.

Можна також запропонувати здування кульбаби на прогулянці, надування кульок, дитячих гумових іграшок, прокочування олівця силою видихуваного повітря, гра на губній гармошці і т.ін.

У 3-4 роки тривалість видиху повинна забезпечувати вимову фрази із 2-3 слів («один, два, три»), у 5-6 років – із 3-5 слів («один, два, три, чотири, п’ять»).Тривалість між видихом і новим вдохом має дорівнювати фразі «достатньо, ще раз».Ще до школи діти повинні навчитися правильно користуватися мовним диханням в активній мові.

Найбільш поширеними випадками порушень вимови звуків є такі:

1. Призубна вимова шиплячих звуків – кінчик язика звужений і не займає нормального верхнього положення, трохи опущений і впирається в зуби (туба-шуба, тапка- шапка).

2.Шепелява, міжзубна вимова шиплячих звуків – кінчик язика просувається між верхніми і нижніми зубами (кіссска-кішка, миссска-мишка).

3.Пом’якшена вимова шиплячих звуків (жжяба- жаба, етажжєрка- етажерка).

4.Заміна у вимові звуків Ш і Ж звуками С і З (суба-шуба, зук-жук),

Звука Ж звуком Ш (шук-жук, шаба-жаба),

Звука Ч звуками С,Ц,Ш (совен, цовен,шовек – човен).

5. Пропуск звука Р під час вимовлення слів ( коова- корова, ак-рак);

Заміна звука Р іншими звуками: Л,В,Д,Г (відло-відро, твуба-труба,пагта-парта).

Пропонуємо деякі вправи для виправлення недоліків звуковимови.

ЗВУКИ Ш,Ж,Ч,Щ.

Вправа «Чашечка»- рот широко відкритий, язик широкий, кінчик і бічні краї язика підняті вгору. Тримати 5-10 секунд.

Вправа «Смачне варення» – показати дитині, як слід злизувати варення. Рухаємо широкий кінчик язика по верхній губі зверху-вниз.

Вправа «Трубочка» – губи широкою трубочкою витягуються вперед. Тримати 10 секунд.

ЗВУКИ С,З,Ц.

Вправа «Посмішка»- губи розтягуються у широку посмішку. Тримати 5-10 секунд.

Чередування «посмішки» та «трубочки»- губи то розтягуються у посмішку (на рахунок 1-2), то витягуються у широку трубочку (на рахунок 3-4).

Вправа «Горбик» – рот відкритий, бічні краї язика притиснуті до верхніх корінних зубів, а кінчик язика упирається в нижні зуби. Утримувати 10-15 секунд.

ЗВУК Л.

Вправа «Лопаточка» – широкий язик висунути, розпластати на нижній губі, тримати 10-15 секунд.

Вправа «Почистимо зуби» – чистимо язиком верхні зуби з середини зліва-направо. Рот відкритий, губи посміхаються і видно зуби.

ЗВУК Р.

Вправа «Чашечка».

Вправа «Конячка»- язик присмоктати до піднебіння, потім відірвати від нього. При цьому утворюється звук, схожий на тупіт копит. Слідкуємо за тим, щоб кінчик язика піднімався прямо, не повертаючись.

Вправа «Годинник» – рухаємо язиком то в правий куточок рота, то в лівий.

З дітьми 3-4 років доцільно використати ігрові вправи для гімнастики язика. Наведу приклад казки про веселого язичка:

«Жив-був собі веселий язичок. Жив він у своєму будиночку. А будиночок цей-рот. Будиночок відкривався і закривався. Ось так!(Дорослий показує, пропонує дитині відкрити і закрити рот.) Язичок то вибіжить з будиночка, то знову сховається в ньому. (Пропонує дітям повторити).Язичок усе, що побачить, хоче сам зробити. Побачив, як кошеня хлебче молоко, і собі став хлебати. Ось так! Покажи, як це робить язичок.

(Після цього язичок «облизує варення», «йде, як годинник», «пиляє дрова» та виконує інші вправи. Язичок стає постійною діючою особою на всіх заняттях і співає пісні – «Пісенька водички», «Пісенька паровоза» і т. і.)

Для закріплення правильної вимови певного звука з дитиною слід вивчати вірші, чистомовки, скоромовки на ті звуки, які в дитини вже поставлені, але не закріплені.

Послідовна і систематична робота з дитиною над формуванням звуковимови сприяє своєчасному виправленню мовних вад.

 

Мовленнєвий розвиток дітей раннього віку

Мовленнєвий розвиток дитини – вагома складова і показник її психічного, розумового та емоційного розвитку. Недоліки та вади мовлення, які можуть виникнути в різні періоди дитинства, позначаються на інтелектуальному та комунікативному розвиткові, руйнують особистість, спричиняють соціальну незрілість.

Поява звуків у мовленні дитини має певну онтогенетичну послідовність, обумовлену етапами розвитку мовнорухового та мовнослухового аналізаторів.

Так у віці від 1 до 2 років формується артикуляція голосних звуків [a], [o], [e] та зімкнених звуків [п], [б],[м].

У віці від 2 до 3х років –артикуляція голосних [і] ,[у],[и], зімкнених [т],[д],[к], щілинних [в],[ф],[г],[х],[й], зімкнено-прохідного [н].

Починаючи з 3х років формується артикуляція щілинних звуків [с],[з],[ш],[ж], зімкнено-щілинних [ц],[ч],[щ].

Окрім певної послідовності появи звуків у мовленні дітей, також відбувається збагачення словника та граматичної будови з розвитком зв’язного мовлення.

Будь-які контакти дорослого з дитиною мають супроводжуватися мовленням.

Ми називаємо їх грою, грою-забавою, вправою, грою-заняттям, позаяк малюк тут спілкується чи діє, і на тлі цього відбувається комунікативний процес. Час спілкування не обмежується й цілковито залежить від готовності дитини, від її бажання та активності.

Малюк постійно вивчає те, що його оточує. Основний метод накопичення інформації – це пальці. Йому необхідно до всього доторкнутися, хватати і навіть спробувати на смак! Якщо дорослі підтримують малюка, даючи йому різні іграшки (м’які, тверді, холодні і т.і.), шматочки тканини, предмети для дослідів, він отримує необхідний стимул для розвитку. Вченими доведено, що мова дитини та його сенсорний опит взаємозв’язані. Тому для гарного мовного розвитку дитини треба розвивати її ручки.

Для малюків після 1 року дуже корисні пальчикові фарби (дитина опускає в фарбу руку або пальчик та «малює» на великому аркуші), пластилін (під доглядом дорослого)- його можна просто розминати та розривати на шматочки. Чим старша дитина, тим більшу нагрузку можна давати її пальчикам.

Після 2х років можна використовувати ігри з ґудзиками. Їх можна перекладати з місця на місце, розкладати за розміром, кольором і т.і.

Можна пришити їх до шматка тканини та зробити забавні застібки.

Дуже корисні пальчикові ігри-потішки. Дитина розповідає віршик і в цей час демонструє дію на пальчиках. Дітям такого віку доступні такі твори усної народної творчості – «Сорока-ворона», «Кую-кую чобіток» і т.і.

Робота з ножицями – теж велике навантаження на пальці. Вже з 3х років дитині можна доручити щось різати.

Всі ці ігри приносять дитині радість і розвивають дрібну моторику, а через неї – мислення, мову, увагу і т. і.

Дуже корисними для розвитку артикуляційного апарату дитини з 1року 6 місяців є ігри для язичка. Дорослий читає вірші, вимовляючи виділені слова разом з малюком.

Рано-вранці на лугу

Пастушок «Ду-ду-ду-ду!»

А корівки в тон йому

Затягнули «Му-му-му!».

Малюк може спочатку слухати, потім спробує повторити, не зосереджуйте увагу зразу на правильній вимові звуків: артикуляційний апарат розвивається поступово і індивідуально.

Дуже корисними для розвитку артикуляційного апарату дітей раннього віку є «зарядка для язичка». Треба сісти навпроти дитини і вимовляти слова, виконуючи описані дії. Дитина спочатку дивиться, а потім пробує повторити за дорослим.

На прогулянку язичок зібрався:

(відкрити рот),

Він умився,

(кінчиком язика швидко провести по верхнім зубам)

Причесався,

(декілька разів провести язичком між верхніми та

нижніми зубами, висунути вперед і сховати в рот)

На прохожих озирнувся,

(провести язиком по губах – «облизати»)

Вправо, вліво повернувся,

(повернути язик в названий бік)

Вниз упав, вгору забрався,

(опустити язик вниз і підняти вгору)

Раз – і в ротику сховався.

(сховати язик )

Не слід забувати, що малюк сприймає Ваші дії дзеркально, тому, вимовляючи «вліво», Вам слід повертати язик вправо і навпаки. Можна записати текст на магнітофон, тоді Ви зможете повністю зосередитися на виконанні вправ разом з малюком. Можна придумати свою казку про язичок з схожими вправами. Наведу приклад казки про Веселого язичка:

«Жив-був собі веселий язичок. Жив він у своєму будиночку. А будиночок цей – рот. Будиночок відкривався і закривався. Ось так! (дорослий показує, пропонує дитині відкрити і закрити рот). Язичок то вибіжить з будиночка, то знову сховається в ньому.(Пропонує дітям повторити.)Язичок усе, що побачить, хоче сам зробити. Побачив, як кошеня хлебче молоко, і собі став хлебати. Ось так! Покажи, як це робить язичок.(Після цього язичок «облизує варення», «йде, як годинник», «пиляє дрова» та виконує інша вправи. Язичок стає постійно діючою особою на всіх заняттях і співає пісні – «Пісенька водички», «Пісенька вітру», «Пісенька паровозика» і т. і.)

Дуже корисними для розвитку мовлення малюків є ігри із звуконаслідуванням. Для цього знадобляться іграшки чи малюнки, з зображенням названих тварин. Дорослий показує іграшку (наприклад, корову) та пропонує дитині згадати, як вона розмовляє. Малюк вимовляє: «Му-у».Також і з іншими малюнками (як гудить паровоз, машина, як стукає барабан, як пищать мишенята і т. і.) Можна запропонувати відгадати за звуконаслідуванням, хто прийшов у гості.

-«Му-му-у?» – хто це мичить?

-«Мяу-мяу?» – хто прийшов?

-«Ква-ква?» -а це хто?

І так далі.

Змінюючи висоту голосу дорослий пропонує з’ясувати, яка кішка нявчить велика чи маленька.

Звуковимова найчастіше залежить і від правильного дихання. Розрізняють мовне і немовне дихання. Мовне дихання дітей раннього та дошкільного віку, як і їх мовний апарат відрізняються від дихання дорослих. Оскільки у них невеликий об’єм легенів, слабкі дихальні м’язи, мовне дихання неглибоке, часте, вдих поривчастий, іноді судорожний , вдих відбувається перед кожним словом або в середині слова. Для того, щоб навчитися вимовляти такі звуки, як «С», «З», «Ш»,»Ж», «Р» дитина повинна вміти робити достатньо сильний вдих.

Пропонуємо вправи на розвиток мовного дихання:

- «Кульбабка»- на прогулянці знайдіть кульбабку та запропонуйте дитині подути на квітку так, щоб злетіли всі пушинки. Зазвичай дитина впорається за 3-4 рази.

-«Сніжинка»- покласти шматочок вати або паперові маленькі сніжинки на долоньку та здути її. Спочатку показує вихователь, а потім дитина повторює.

Повторювати слід 2-3 рази.

- Гра «Дми на метелика»- виготовити паперового метелика, прив’язати його до палиці, тримати у дитини над головою і запропонувати їй дмухати на метелика.

Важливо також забезпечити такі передумови розвитку мовлення дітей раннього віку:

- Здійснювати просвітницьку та освітню роботу з тими, хто опікується дитиною, для роз’яснення їм вікових особливостей, винятковості й необхідності своєчасного становлення дитячого мовлення, що сприятиме цілісному й гармонійному розвиткові особистості.

- Спілкуватися з дитиною орфоепічно та граматично правильною мовою.

- Відмовитися від зіставляння мовленнєвих досягнень дитини і її однолітків.

- Активізувати загальну моторику малюка, розвивати м’язи пальців рук за допомогою спеціальних ігор та вправ.

- Спілкуватися з дитиною якомога більше, коментувати свої дії, детально розповідати про предмети, які її оточують.

 

Важливу роль у формуванні особистості дитини, зокрема у розвитку її мовлення , належить сім’ї. Адже перші слова, перші речення маля вимовляє в колі близьких людей – батька, матері, бабусі, дідуся.

Якщо ми любимо свою дитину, бажаємо їй добра та світлої долі, невже байдуже поставимося до труднощів, які згодом спричинюють вади мовлення! Вчасне невиправлення мовленнєвих вад призводить до порушень і затримки загального розвитку дитини, спричиняє труднощі у сприйманні та аналізі як навчального матеріалу, так і реальних подій. От чому логопед завжди попереджає батьків, намагаючись застерегти їх від легковажного ставлення до проблем мовлення їхнього малюка.

Наше мовлення складається із звуків. Правильно вимовляти звуки рідної мови дитина має навчитися до школи. Важливим завданням мовленнєвого розвитку дітей є виховання звукової культури мовлення. Поняття звукової культури мовлення досить складне і широке, воно містить цілий ряд важливих компонентів: чітку артикуляцію звуків рідної мови, фонетичну і орфоепічну правильність мовлення, правильне мовленнєве дихання, силу голосу, темп і тембр мовлення, інтонаційні засоби виразності (наголос, логічні паузи, ритм), фонематичний слух. У дошкільному віці простежується неправильна вимова дитиною звуків. Це цілком закономірне явище. Але більшість дітей не може самостійно опанувати правильну звуковимову, отже потребує допомоги дорослих. Не всі батьки приділяють цьому серйозну увагу. Деякі вважають, що настане час, і дитина сама навчиться говорити. Якщо ж малюк продовжує і за рік-два говорити з помилками, вони дивуються: «Чому ж ти досі не навчився говорити правильно?» Допомогу дітям із серйозними вадами мовлення надають спеціалісти – вчителі-логопеди. Щоб своєчасно виправити звуковимову дітей, батьки мають знати ті вади, які найчастіше зустрічаються у дошкільному віці. Розрізняють такі вади види неправильної вимови: пропуск звуків, заміна звуків, спотворення звуків.

Чиста і правильна звуковимова залежить від багатьох чинників. Значну роль відіграють індивідуальні особливості дитини, стан її психічного розвитку. Недоліки вимови звуків можуть бути зумовлені пошкодженням центрального або периферійного відділів мовленнєвого апарату внаслідок інфекційних хвороб або вроджених вад. У таких випадках потрібне втручання ще й спеціалістів-лікарів. Послідовна і систематична робота з дитиною над формуванням звуковимови сприятиме своєчасному виправленню мовленнєвих вад, досягненню на кінець дошкільного віку чіткої вимови усіх звуків рідної мови.

Поради батькам:

· Не повторюйте за дитиною неправильної вимови звуків.

· Розмовляйте з дитиною, правильно вимовляючи слова.

· Своєчасно виправляйте неправильну звуковимову дитини.

· Якщо мовлення вашої дитини нечітке і незрозуміле для оточення, зверніться до вчителя-логопеда.

· Вірші, чистомовки, скоромовки стануть надійними помічниками у вихованні правильного і виразного мовлення вашої дитини.

Розвиток словникового запасу дитини

Більшість батьків хвилює лише неправильна звуковимова дитини, і дуже рідко звертається увага на недорозвинення лексичної та граматичної ланок мовлення.

Не забувайте про те, що всі сторони мовлення дошкільника формуються, розвиваються й функціонують у єдності та нерозривно пов’язані між собою. Порушення однієї ланки веде за собою недорозвиток іншої, наприклад, недоліки усного мовлення часто проявляються на письмі ( тобто дитина пише так само неправильно, як і говорить).

Тому під час занять важливо коригувати звуковимову, збагачувати словник, формувати граматичні категорії (рід, число, відмінки, час), зв’язне мовлення та розвивати мислення, увагу та пам’ять. Тільки за таких умов навчання буде всебічним і сприятиме гармонійному розвитку малюка.

Загальновідомо: чим багатший словниковий запас дитини, тим більш образною, різнобарвною, виразнішою є її мовлення. Чим

Більше дитина засвоїть і буде використовувати в своєму активному мовленні синонімів, антонімів, порівнянь і багатозначних слів, тим цікавішим співрозмовником вона стане.

Однак просто механічне заучування слів не збагатить активний словник дітей. Лише шляхом кропіткої цілеспрямованоїроботи з використанням вправ та ігрових завдань, читання текстів можливо поповнити словник вашого малюка. Для занять вам знадобляться як предметні та сюжетні малюнки, так і різноманітні лото, дитячі журнали та книжки.

Дитина повинна знати назви оточуючих предметів (іграшки, посуд, одяг, меблі тощо), їх призначення, вміти порівняти предмети між собою і відмічати схожі та відмінні ознаки. Згодом малюк має навчитися виділяти частини предметів і правильно називати їх.

Заняття вдома, вільне спілкування з однолітками та дорослими, читання художньої літератури спонукатиме дитину до висловлювання власних думок, прохань та побажань.

Читаючи казки, вірші чи оповідання, слід звертати увагу дитини на нові, невідомі їй слова, просити її самостійно пояснити, як вона розуміє їхнє значення у певних реченнях чи частинах тексту. Це вчить дитину визначати значення нових слів, спираючись на ті ситуації, у яких вони використовуються. Важливо також, щоб дитина самостійно змогла використати нове слово у власному мовленні. Запропонуйте їй скласти речення або словосполучення з цим словом. Добре, коли дорослі самі створюють ситуації, що спонукають дитину до вживання нових слів. Саме завдяки таким умінням дитина зможе самостійно засвоїти більшість слів із мовлення оточуючих.

Етапи розвитку фонематичного слуху

Старша група

Завдання. Розвивати фонематичний слух. Уміння виділяти звук у слові та визначати його положення, робити звуковий аналіз слів.

На початку року проводяться дидактичні ігри середньої групи на вміння чути та виділяти звук у словах.

І етап

Ознайомлення зі звуками-символами.

Завдання. Навчити розрізняти та озвучувати. Перенести поняття "пісенька" у поняття "символ-звук". Навчити ототожнювати символічний малюнок зі звуком, що він означає.

(Символічне позначення звуків дивись у додатку).

Дидактичні ігри на І етапі

1."Впіймай звук".

Вихователь виставляє на фланелеграф символ-звук.

Діти, погляньте, що зображено, який звук? А тепер ми його пошукаємо у словах. Чи є звук (діти визначають який)"Ш" у слові?. .

Символ-звук міняється. Набір слів для гри, як і в середній групі.

2. "Знайди звук".

Повільно та підкреслено вимовляйте слова з одним звуком.

(Шапка, ш-ш-шуба, кош-ш-шик, ш-ш-шарф, миш-ш-шка і т.п.).

Дити знаходять відповідний символ-звук,

Знайди звук, який сховався у цих словах".

3. "Придумай слово".

Завдання.  Придумати слово із зданим звуком. Визначити місце звуку у словах.

Дидактична гра "Де живе звук?"

 

 “Добери картинку"

Виставляються 2 символи-звуки. Ряд предметних картинок

Добери до кожного звуку свої картинки.

4. “Придумай слова для господаря”

У віконечках “живуть" символи-звуки. Для кожного придумай слова.

5. “Знайди”

Виставляється символ-звук. На задану тему підібрати слова із цим звуком. На тему: “Овочі", “Фрукти", “Одяг”, “Посуд” і т.д. .

6. “Пригости гостей"

Пригости гостей тільки тим, у назві чого є цей звук. Виставляється символ-звук (2 символи).

Проведіть заняття з дітьми. Їм буде цікаво і весело!

7. “Виправ казку”

Ішов піп гуштим лішом та й жігубив лукавичку. От біжить миска. Побачила рукавичку та й казе:

Тут я буду шити.

Коли це скаче шабка й питає:

Хто, хто в рукавичці живе?

Це я, – миска. А ти хто?

А я – шапка. Пусти й мене до себе шити! …

Було в одного царя три шини: два розумних, а третій дурень. Прийшли до патька свого вони та плосять, щоб відпустив їх поїздити по цвіту, подивитись на інші чарства. Батько вислухав їх та й казе: “Витирайте собі коней та їдьте…”

***

Жили собі дід та папа, і була в них кулочка ряба. Знешла курочка яєчко. Не просте, а жолоте. А тут миска, бігла, хвостиком зачепира, яєчко впало і рожбилося. Дід плаче, баба плаче, а курочка кудкудаче: “Не плачте, діду й бабо, я знесу вам яєчко не просте, а жолоте…"

Вправи на розвиток мовного дихання.

1.Дмухання на папірці: цигарковий папір нарізати дрібненькими клаптиками і запропонувати дитині дмухати на них.

2.Перекочування силою видихуваного повітря ватної кульки на поверхні столу.

3.Гасіння свічки на відстані та надування бульбашок на поверхні води (дитина дмухає з такою силою, щоб на поверхні води утворились бульбашки).

4.Дмухання на паперові кораблики, що плавають у мисці або у ванні з водою.

5.Гра «Дми на метелика». Дорослий виготовляє паперового метелика, привۥязує його на палиці, тримає у дитини над головою і

пропонує дмухати на нього.

6.Гра «На гойдалці». На горизонтальній нитці прикріплюють різнокольорові паперові фігури ляльок. Маля силою видихуваного повітря розгойдує їх.

7.Надування кульок, дитячих гумових іграшок.

8.Прокочуваня олівців силою видихуваного повітря по столу.

Як розвивати мовлення дитини.

1.Спілкуйтеся з дитиною якомога більше, коментуйте свої дії, детально розповідайте про предмети, які оточують її.

2.Збагачуйте словниковий запас запас малюка новими словами, пояснюючи їх.

3.Розмовляй з дитиною повільно, грамотно і чітко, ні в якому разі не «сюсюкай».

4.Спонукай дитину до мовлення, ставлячи їй запитання, поступово ускладнюй їх.

5.Коли малюк говорить, виправляй його мовленеві помилки тільки після того, як він закінчить фразу.

6.Багато читай дитині, вчи її переказувати, разом вчить вірші, вчі складати цікаві історії за малюнками.

7.Процес розвитку мовлення стимулює дрібна моторика рук. Виконуй вправи для пальчиків, малюй олівцями і крейдою (не фломастерами), грайте в мозаїку.

Не забувайте хвалити дитину після кожного успіху.

 

Основні правила артикуляційної гімнастики

1. Заняття має проводитися щоденно протягом 10-15 хвилин.

2. Кожну вправу дитина має повторювати 5-10 разів.

3. Наприкінці кожної вправи органи мовленнєвого апарату дитини мають повернутися у вихідне положення, а потім- у стан спокою.

4. Кожну вправу дитина має виконувати повільно, ритмічно й чітко, рахуючи подумки.

5. Під час роботи із дзеркалом потрібно слідкувати за тим, щоб у дитини працювали лише ті м’язи, які тренуються в даній вправі. Шия й плечі мають бути не напруженими.

6. Під час виконання вправи слід використовувати свою долоню й долоню дитини для імітації рухів язика.

7. Гімнастика не повинна набридати дитині та спричиняти її перевтомлення.