Врахування типів темпераменту дитини  в навчально – виховному процесі

Особливості поведінки збудливої дитини – холерика

      Реакції бурхливі. Дитина завжди реагує на найменші незручності, нестримно плаче аж до посиніння. Ці діти не просто сміються, а регочуть, не сердяться, а стають лютими. У них виразна міміка, різкі рухи, мова швидка й голосна. Дитина захоплюється улюбленою справою, довго нею займається, долаючи великі труднощі. Проте може зненацька припинити свою справу. В емоційному розвитку імпульсивна: від веселого настрою швидко переходить до сумного і навпаки.

        Малюкам з рухливим темпераментом подобаються веселі ігри, а не подобаються ті, де необхідна стриманість. Холерики важко засинають, сон неспокійний, швидко прокидаються, включаються в звичайний ритм життя. У колективі галасливі, запальні, неслухняні.

      Холерик потребує:

Ø  м’якого режиму – все, що збуджує, треба обмежити до помірної кількості, і за дві годити до сну,перейти до спокійних ігор;

Ø  доброзичливого, рівного ставлення з боку дорослих і дітей;

Ø  занять, що розвивають зосереджену увагу ( настільно-друковані ігри, але не загального характеру, малювання, ліплення, рухливі й сюжетно-рольові ігри, де дитина повинна виконувати накази, а не керувати товаришами );

Ø  постійних трудових доручень;

Ø  навчання правил спілкування ( коли стихне збудження, говорити спокійно, не перебиваючи інших; просити, а не вимагати; вибачатися, якщо нагрубив; полагодити, якщо зламав );

Ø  надання йому більшої самостійності.

Особливості поведінки   спокійної дитини – сангвініка

      Дитина рухлива, але рухи, жести нерізкі. Міміка жива, в той же час спокійна. Говорить швидко, голосно, настрій рівний, спокійний, життєрадісний, без різких переходів. Швидко засинає, швидко прокидається. Без труднощів переходить від рухливих ігор до спокійних занять, легко пристосовується до будь-яких умов.

      Сангвінік охоче виконує режим дня, підкоряється всім розпорядженням дорослих і дітей. Швидко находить товаришів у будь-якій обстановці. Діти – сангвініки компанійські, товариські, лагідні,життєрадісні, привертають до себе увагу дорослих. Їхня нервова система податлива, тому легко переключається з одного заняття на інше.

      Однак треба запобігти прояву у них негативних сторін поведінки й навчити:

Ø  доводити почату справу до кінця з хорошою якістю роботи;

Ø  мати не тільки багато товаришів, а й улюбленого друга;

Ø  поглиблювати знання;

Ø  формувати: стійкість, твердість, наполегливість, диференційовану слухняність (слухати лише доброзичливих людей ), вимогливість до себе і товаришів.

Особливості поведінки млявої  дитини – флегматика

      У ранньому дитинстві така дитина багато спить, прокинувшись, лежить спокійно, рідко плаче або сміється. Засинає швидко, прокидається важко. Після сну деякий час залишається в’ялою. Реакції нечіткі, міміка слабка, сміється і плаче тихо, рухи нерізкі, мова повільна, з паузами між словами і реченнями. Повільно реагує на будь-які впливи. До діла приступає не відразу. Може довго, не втомлюючись, займатися одноманітною справою і може швидко переключатися з однієї діяльності на іншу. Поведінка стійка – таку дитину важко вивести з рівноваги.

      Звички й навички формуються довго, але сформувавшись, стають стійкими. У звичайній обстановці, без примусу, старанно і акуратно виконує правила поведінки, доручену справу доводить до кінця. Такі діти часто подобаються дорослим, бо вони годинами спокійно перекладають іграшки з місця на місце, нічим не турбуючи їх. Подібна поведінка, однак шкідлива для розвитку дитини-флегматика, бо вона не формує рухів, реакції в неї залишаються сповільненими, ігрова діяльність не вдосконалюється.

      Щоб запобігти цьому, треба:

Ø  спонукати дітей до виконання рухів;

Ø  їм корисні будь-які ігри змагального характеру;

Ø  допомогти малюку потоваришувати з рухливими дітьми і контролювати їхні взаємини, щоб ініціативний не перетворився у « вічного підлеглого »;

Ø  дітям – флегматикам протипоказані гримання на них, надмірна опіка. Особливо при формуванні культурно – гігієнічних навичок.

Особливості поведінки дитини зі слабкою нервовою системою – меланхоліків

      Процеси збудження і гальмування слабкі. Відзначається швидка втомлюваність. Вони дуже чутливі, уразливі на слабкі подразники. Дитина не кричить, а попискує; не сміється, а усміхається, не просить, а жалібно дивиться на бажане. Вона мало активна, прагне до спокійної діяльності. Яка не потребує посиленого руху, намагається не встрявати в розмову, не виставляє напоказ своїх знань і вмінь. Навіть добре знаючи дитина може відповідати повільно. Нерішуче, створюючи враження незнаючої.

      Часто бавиться одна або з товаришами. Котрих добре знає. Почуття глибокі, тривалі, але зовні появляються слабо. На різке звертання зовні може не реагувати ( удавана байдужість ). Про меланхоліків часто кажуть: йому марно говорити – все одно не зрозуміє. Проте це так: дитина мовчить саме тому, що у неї виникли сильні почуття, вона перебуває немовби в загальмованому стані.  

      Довго не витримує роздратувань ( шум, нові особи ), втомлюється. На формування навичок і звичок витрачається багато часу, бо даються не так легко, але коли сформувались, то обов’язково будуть міцними, надійними і в подальшому контролювати їх не потрібно. Якщо така дитина навчиться чистити зуби, то за будь – яких обставин вона не забуде цього зробити. Дитину-меланхоліка важко перевчати.

      Дітям з такими особливостями поведінки корисні:

Ø  рухливі ігри, вправи з м’ячами, скакалками. Кеглями – вони не тільки розвивають рухи, а й навчають завзятості, стійкості і подолання труднощів;

Ø  цікаві нові заняття, розваги;

Ø  спокійна, доброзичлива обстановка. Без зайвого галасу, і в той же час треба привчати до помірного шуму, спокійного ставлення до нових осіб. Ці навички слід виховувати поступово;

Ø  для виховання працездатності дорослий повинен допомагати дитині діями й порадами: « Ти втомився, тепер будуватиму я , а ти подивись ».

ЛИСТ ГІПЕРАКТИВНИХ ДІТЕЙ ДО ВЧИТЕЛІВ ТА ВИХОВАТЕЛІВ

Щоб вам було легше жити з нами, а ми вас любили:

1.    Не навантажуйте нас нецікавою та нудною роботою. Більше життя! Більше динаміки! Ми все можемо!

2. Навіть не думайте давати нам довгих інструкцій! На п’ятнадцятому слові нас більше цікавить, якого кольору шкарпетка в сусіда, ніж ваша повчальна промова. Говоріть конкретно, по справі, не більше десяти слів.

3. Не вимагайте від нас, щоб ми були одночасно уважними, акуратними і посидючими. Це вище наших можливостей!

4. А взагалі  — запам’ятайте: похвала і догана діють на нас сильніше, ніж на інших.